Міхнюк Олег Іванович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міхнюк Олег Іванович


Міхнюк Олег Іванович

МІХНЮ́К Олег Іванович (27. 10. 1965, смт Мала Дівиця Прилуц. р-ну Черніг. обл. – 20. 08. 2014, побл. смт Новосвітлівка Краснодон. р-ну Луган. обл., похов. у Києві) – військовик, громадський діяч. Старший сержант. Герой України (2015, посмертно). Повний кавалер ордена «За мужність» (1999, 2004, 2014). Закін. Київ. політех. ін-т (1993). У 1983 призваний до рад. армії, 1984–85 як заст. ком-ра 3-го десантно-штурм. взводу 7-ї роти 56-ї окремої гвард. десантно-штурм. бригади брав участь у бойових діях в Афганістані (був двічі поранений, нагородж. 2-ма орденами Червоної Зірки та медаллю «За відвагу»). Від 1991 – нач. мед.-соц. відділу, від 1998 – заст. голови з питань мед.-соц. реабілітації та військ.-патріот. виховання молоді Укр. спілки ветеранів Афганістану. Під час Революції гідності на Майдані Незалежності у Києві взимку 2013–14 – ком-р 8-ї «афган.» сотні самооборони Майдану. Навесні 2014 з поч. антитерорист. операції на Сх. України вступив добровольцем до 24-го батальйону територ. оборони «Айдар», зробив знач. внесок у орг-цію, підготовку та навч. вояків. Загинув у бою, прикриваючи бойових товаришів від міномет. обстрілу. В Києві встановлено стелу (на тер. Нац. ун-ту оборони України), в Малій Дівиці – мемор. дошку М., у Чернігові та Малій Дівиці його ім’ям названо вулиці.

Статтю оновлено: 2019