Міхоелс Соломон Михайлович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міхоелс Соломон Михайлович


Міхоелс Соломон Михайлович

МІХО́ЕЛС Соломон Михайлович (справж. – Вовсі Шломо; 04(16). 03. 1890, м. Двінськ, нині Дауґавпілс, Латвія – 13. 01. 1948, Мінськ) – актор, режисер, громадський діяч. Нар. арт. СРСР (1939). Держ. нагороди СРСР. Навч. у Київ. комерц. ін-ті (1911–15), на юрид. ф-ті Петрогр. ун-ту (нині С.-Петербург, 1915–18). Від 1918 – арт. Євр. театр. студії ім. О. Грановського у Петрограді (від 1920 – у Мос­кві). Від 1929 – худож. кер. Держ. євр. театру (Москва). 1928 гастролював разом із трупою театру в Німеччині, Франції, Бельгії, Австрії. Викладав в уч-щі при Моск. євр. театрі: від 1941 – проф. Під час 2-ї світ. війни керував Євр. антифашист. ком-том. Від 1948 – у Мінську, де, за офіц. версією, загинув в автомоб. катастрофі (за деякими даними, вбитий за наказом Й. Сталіна). Образи, створені М., вирізнялися психол. ґротеском і знаковою змістовністю жестуальної партитури. Реж. манері М. були притаманні парадоксальність, особлива увага до стихії нац. життя, експеримент із соц. масками та різножанр. естетиками, схильність до театру філос. змісту.

Ролі: Старий єврей («Гріх» Ш. Аша), Менахем-Мендель, реб Алтер, Шимеле («Агенти», «Мазлтов», «200.000» за Шолом-Алейхемом), Гоцмах («Чаклунка» за А. Ґольдфаденом), Веніамін («Подорож Веніаміна III» за М. Мойхер-Сфоримом), Король Лір (однойм. трагедія В. Шекспіра за режисурою Леся Курбаса); у кіно – Менахем Мендель («Єврейське щастя», 1925), Цар Беккер («Повернення Нейтана Беккера», 1932), Провідник («Місячний камінь», 1935), Глядач у цирку («Цирк», 1936), Якобі («Сім’я Оппенгейм», 1938). Вистави: «Чотири дні» М. Даніеля (1931), «Спец» І. Добрушина, І. Нуси­но­­ва (1932), «Міра строгості» Д. Бергель­со­на (1933), «Розбійник Бойтре» М. Куль­­бака (1936), «Суламиф» за А. Гольд­фа­деном (1937), «Тев’є-молочник» (1938), «Блукаючі зірки» (1941) за Шолом-Алей­хемом, «Бен­кет» П. Маркіша (1939), «Фрейлехс» З. Шнесера (1946).

Літ.: С. М. Михоэлс. На сцене и в жизни // Сов. экран. 1925. № 22; Михоэлс. Статьи. Беседы. Речи: Статьи и воспоминания о Михоэлсе. Москва, 1965; Корнієнко Н. [«Король Лір» Курбас – Міхоелс]. Епілог, він же Пролог. Частина 1. Репетиція остання // Лесь Курбас: репетиція майбутнього. К., 2007.

Статтю оновлено: 2019