Мічурін Іван Володимирович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мічурін Іван Володимирович


Мічурін Іван Володимирович

МІЧУ́РІН Іван Володимирович (Мичурин Иван Владимирович; 14(26). 10. 1855, маєток Вершина побл. с. Долгоє, нині Мічуровка Рязан. обл., РФ – 07. 06. 1935, м. Мічурінськ, нині Тамбов. обл., РФ) – російський біолог і селекціонер. Д-р біології (1934). Засл. діяч н. і т. РСФРР (1934). Почес. чл. амер. наук. т-ва «Бридерс» (1896), АН СРСР (1935), акад. ВАСГНІЛ (1935). Держ. нагороди СРСР. Основоположник у СРСР наук. селекції плод.-ягід. та ін. культур. Розробив методи селекції плод.-ягід. рослин, зокрема віддаленої гібридизації (підбір батьків. пар, подолання несхрещуваності). Створив багато нових сортів плод. і ягід. рослин для серед. смуги колиш. СРСР. Зібрав значну колекцію плод.-ягід. дерев і кущів. Навч. у Рязан. губерн. г-зії (відрах. 1872). Відтоді – у м. Козлов (від 1932 – Мічурінськ): комерц. конторник товар. контори ст. Козлов Рязано-Урал. залізниці (пізніше – ст. Мічурінськ Моск.-Рязан. залізниці), 1874 – товар. касир, пом. нач. станції; 1876–89 – монтер годинників і сигнал. апаратів на ділянці залізниці Козлов–Лебедянь. 1888 купив 12,5 десятин (бл. 13,15 га) землі побл. слободи Турмасово, де створив один із перших у Росії селекц. розсадник (згодом – центр. садиба радгоспу-саду ім. М. із пл. 2500 га садів із мічурін. сортиментом). 1893–96, коли в розпліднику вже були тисячі гібрид. сіянців сливи, черешні, абрикоси та винограду, М. переконався в безуспішності методу акліматизації шляхом щеплення й зробив висновок, що гібриди менш стійкі до «рос. зими» через чорноземні ґрунти, тому 1900 переніс насадження на ділянку з біднішими ґрунтами. 1896 проф. Вашинґтон. с.-г. ін-ту Ф. Мейєр відвідав М. і вивіз до США колекцію мічурін. яблунь, вишень і слив. Плод. сорти М. мали великий попит серед іноз. фахівців, для них виділяли значні площі в США й Канаді. М. довів, що акліматизація пд. сортів плод. рослин можлива лише способом насін. розмноження їх у нових р-нах. Зразки мічурін. сортименту (гол. чином яблунь, груш, вишень і слив – 50 тис. дерев) придбали 1888–1916 аматор. госп-ва 60-ти губерній. 1906 опубл. перші наук. роботи М., присвяч. проблемам виведення нових сортів плод. дерев. 1913 М. відмовився від пропозиції Департаменту землеробства США переїхати до Америки або продати свою колекцію рослин. До 1917 у розпліднику М. було понад 900 сортів рослин, завезених із США, Франції, Німеччини, Японії та ін. країн. 1918 Колегія Козлов. повіт. комісаріату землеробства націоналізувала розплідник М.; 1929 на його базі створ. селекц.-генет. станцію плод.-ягід. культур (від 1934 – Центр. генет. лаб. ім. М., від поч. 2000 – ВНДІ генетики та селекції плод. рослин ім. М.). До 1920 М. вивів понад 150 нових гібрид. сортів, серед яких сорти вишень Краса Півночі, Надія Крупська, Родюча Мічуріна; яблунь Антонівка шестисотграмова, Бельфлер-китайка, Бельфлер-рекорд, Кандиль-китайка, Китайка золота рання, Пепін шафранний, Шафран-китайка; груш Бере зимова Мічуріна, Толстобежка; слив Консервна, Ренклод колгоспний, Ренклод реформа; абрикос Найкращий мічурінський, Монгол, Сацер. Окрім нового гібрид. сортименту, в розпліднику було понад 800 видів вихід. рослин. форм, зібраних М. із найрізноманітніших куточків Землі. Про М. знято наук.-популярні фільми «Південь у Тамбові» (1927), «Перетворювач природи» (1938; обидва – реж. Б. Свєтозаров), х/ф «Мічурін» (1948, реж. О. Довженко). Від 1949 ВАСГНІЛ присуджує золоту медаль ім. М. за видатні досягнення в галузі біології с.-г. рослин. У Мічурінську відкрито С.-г. технікум ім. М. (засн. з його ініціативи), Музей досягнень М., аграр. ун-т ім. М., діють ВНДІ садівництва ім. М., Центр. генет. лабораторія ім. М. Йому встановлено пам’ятники у РФ (Мічурінськ, Москва, Нижній Новгород), Україні (Нац. ботан. сад ім. М. Гришка НАНУ, Київ; с. Мачухи Полтав. р-ну Полтав. обл.; с. Вільне Криворіз. р-ну Дніпроп. обл.; на тер. Мелітоп. дослід. станції садівництва, Запоріз. обл.); на його честь названо навч. заклади, вулиці, насел. пункти у РФ, Болгарії, Молдові, Казахстані; вид чорноплід. горобини Aronia Mitschurin (1982), лайнер Airbus A321 (VQ-BEA) авіакомпанії «Аерофлот» (РФ).

Пр.: Величина посадочных ям для плодовых деревьев // Прогрессив. садоводство и огородничество. 1914. № 49; Материалы для выработки правил воспитания гибридных сеянцев при вывод­ке новых сортов плодовых растений // Садовод. 1917. № 3; Итоги шестидесятилетних работ. Москва, 1936; 1948; 1949; Сочинения: В 4 т. Москва, 1948; Принципы и методы работы. Ленинград, 1949; Избранные сочинения. Москва, 1950.

Літ.: И. В. Мичурин. Итоги его деятельности в области гибридизации по плодоводству. Москва, 1925; Мичурин о плодоводстве: Сб. Москва, 1934; Пре­зент И. И. В содружестве с природой: И. В. Мичурин и его учение. Москва; Ленинград, 1948; Рубашевский А. А. Философское значение теоретического наследия И. В. Мичурина. [Москва], 1949; Дубинин Н. П. Теоретические основы и методы работ И. В. Ми­чурина. Москва, 1966; И. В. Мичурин и Там­бов­ский край: К 150-летию со дня рожд.: Рекомендател. биобиблиогр. указ. Там­бов, 2005.

Статтю оновлено: 2019