Міщенко Леоніла Іванівна | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міщенко Леоніла Іванівна


Міщенко Леоніла Іванівна

МІ́ЩЕНКО Леоніла Іванівна (14. 12. 1922, м. Славута Ізяслав. пов. Волин. губ., нині Хмельн. обл. – 26. 07. 2004, Львів) – літературознавець. Дружина В. Шпиці. Д-р філол. н. (1975), проф. (1977). У роки нім.-рад. війни – розвідниця у партизан. загоні під командуванням І. Музальова. Закін. Львів. ун-т (1950), де й працювала: 1977–86 і 1991–2004 – проф., 1986–91 – зав. каф. укр. літ-ри. Викладала в Люблін. (1968, 1972, 1973, 1994–95), Яґеллон. (1996–97) ун-тах (обидва – Польща). Наук. дослідження: історія й теорія укр. літ-ри й театру. Вивчала творчість Лесі Українки. Уклала антології «Тридцять українських поетес» (К., 1968), «Сорок українських поетес» (Л., 2002), «Українські поетеси дітям» (К., 2002). У ж. «Дзвін» (2004, № 2) опубл. листи Галі Мазуренко до М.

Пр.: Дивоцвіт: джерела і поетика «Лісової пісні» Лесі Українки. Л., 1963 (спів­авт.); Леся Українка в літературному житті. К., 1964; Історія української літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст. К., 1967; 1978; 1989 (спів­авт.); Політична поезія Лесі Українки: соціальний генезис і естетична природа. К., 1972; Леся Українка: Посіб. для вчителів. К., 1986; Історія української літератури. Т. 1–2. К., 1987–88 (спів­авт.); Леся Українка. Хвилі моєї туги. Л., 1991.

Літ.: Мацько В. П. Професор Леоніла Міщенко: внесок у наукове лесезнавство // Духовні витоки Поділля: жінки в історії краю: Мат. Всеукр. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 1 берез. 2012 р.). Хм., 2012.

Статтю оновлено: 2019