Міщенко Леоніла Іванівна
МІ́ЩЕНКО Леоніла Іванівна (14. 12. 1922, м. Славута Ізяслав. пов. Волин. губ., нині Хмельн. обл. — 26. 07. 2004, Львів) — літературознавець. Дружина В. Шпиці. Доктор філологічних наук (1975), професор (1977). У роки нім.-рад. війни — розвідниця у партизан. загоні під командуванням І. Музальова. Закін. Львівський університет (1950), де й працювала: 1977–86 і 1991–2004 — проф., 1986–91 — завідувач кафедри укр. літ-ри. Викладала в Люблін. (1968, 1972, 1973, 1994–95), Яґеллон. (1996–97) університетах (обидва — Польща). Наукові дослідження: історія й теорія укр. літ-ри й театру. Вивчала творчість Лесі Українки. Уклала антології «Тридцять українських поетес» (К., 1968), «Сорок українських поетес» (Л., 2002), «Українські поетеси дітям» (К., 2002). У ж. «Дзвін» (2004, № 2) опубл. листи Галі Мазуренко до М.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Дивоцвіт: джерела і поетика «Лісової пісні» Лесі Українки. Л., 1963 (співавт.); Леся Українка в літературному житті. К., 1964; Історія української літератури кінця ХІХ — початку ХХ ст. К., 1967; 1978; 1989 (співавт.); Політична поезія Лесі Українки: соціальний генезис і естетична природа. К., 1972; Леся Українка: Посіб. для вчителів. К., 1986; Історія української літератури. Т. 1–2. К., 1987–88 (співавт.); Леся Українка. Хвилі моєї туги. Л., 1991.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
