Міщук Катерина Василівна | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міщук Катерина Василівна


Міщук Катерина Василівна

МІЩУ́К Катерина Василівна (26. 10. 1982, Київ) – поетеса, художниця. Дружина І. Донича. Чл. НСПУ (2006). Літ. премія ім. В. Симоненка (2006), Міжнар. укр.-нім. літ. премія ім. О. Гончара (2011). Закін. Київ. ін-т декор.-приклад. мист-ва та дизайну (2002). Працює худож. ред. та художником у вид-ві зарубіж. літ-ри «Юніверс» та худож. ред., дизайнером і художником у дит. ж. «Крилаті» у Києві. Її твори публікували в часописі «Радосинь», дит. антологіях «Сонячна Мальвія», «Сонячна Мальвія–2», альманахах «Радосинь–20», «Потойбіч паузи», г. «Літературна Україна», «Слово Просвіти», «Сільський час», «Нове життя», «Наша віра», ж. «Київ». Проілюструвала і оформила понад 300 вид., зокрема: литов. нар. казки «Чарівний перстень», «Нова земля» Я. Коласа (обидва – 2006), «Летючий клас» Е. Кестнера, «Викрадач ангелів» Е.-М. Люнд, «Опівнічні діти» С. Рушді, «П’єси» (усі – 2007) та «Рання драматургія» (2015) М. Метерлінка, «Домовичок Нільс Карлсон» А. Ліндґрен (2010), «Голос криці» Н. Поклад (2011), «Коник коникові – брат» Д. Чередниченка, «Дім для душі» С. Шевченка (обидва – 2012); лауреатів Нобелів. премії – Т. Моррісона («Пісня Соломона», 2007), Т. Манна («Зачарована гора», 2009), Ч. Мілоша («Вибране», 2008, «Земля Ульро», 2015; усі – Київ) та ін.

Тв.: Дощ у глечику. К., 2004; Затемнення соняшника. К., 2005; Зимописи. Л., 2008.

Статтю оновлено: 2019