Міщук Ростислав Софронович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міщук Ростислав Софронович


Міщук Ростислав Софронович

МІЩУ́К Ростислав Софронович (14. 05. 1945, с. Золочівка, нині Демидів. р-ну Рівнен. обл. – 25. 04. 1994, Київ) – літературознавець. Канд. філол. н. (1975). Закін. Київ. ун-т (1971). Учителював (від 1961); від 1974 працював в Ін-ті літ-ри НАНУ (Київ): від 1990 – зав. відділу нової укр. літ-ри, від 1991 – заст. дир. з наук. роботи. Автор монографії «Українська оповідна проза 50-х – 60-х років ХІХ ст.» (1978), у якій докладно розглянуто творчість відомих (Марко Вовчок, Ю. Федькович) і низки менш відомих на той час укр. письменників, що значно розширило наук. уявлення про літ. процес зазначеного періоду, нарисів про творчість І. Нечуя-Левицького та Лесі Українки. Брав участь у впорядкуванні вид. літ. спадщини Г. Квітки-Основ’яненка, А. Свидницького («Люборацькі», 1984), І. Нечуя-Левицького («Князь Єремія Вишневецький. Гетьман Іван Виговський», 1991; 1996), І. Франка, наук. спадщини М. Драгоманова («Вибране», 1991). Виступив відп. ред. та автором передмов у зб. наук. праць «Марко Вовчок: Статті і дослідження» (1985), «Штрихи до наукового портрета Михайла Драгоманова» (1981). В останні роки життя працював над монографіч. дослідж. (в аспекті жанру й стилю) укр. повісті 2-ї пол. 19 ст., публікував на цю тему позначені ґрунтовністю наук. аналізу статті й розвідки (зокрема про творчість Панаса Мирного у зб. «Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ – початку ХХ ст.», 1991; усі – Київ). Брав активну участь у створенні УЛЕ, де вміщено низку статей М. про укр. письменників 19 – поч. 20 ст. й творчість сучас. авторів. Трагічно загинув.

Пр.: Проблема суспільного обов’язку митця в творчості Лесі Українки. 1983; Співець душі народної: До 150-річчя від дня народження І. С. Нечуя-Левицького. 1987 (обидві – Київ).

Статтю оновлено: 2019