Младенов Стефан Стоянов | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Младенов Стефан Стоянов


Младенов Стефан Стоянов

МЛАДЕ́НОВ Стефан Стоянов (Младенов Стефан Стоянов; 15(27). 12. 1880, м. Видин, нині Болгарія – 01. 05. 1963, Софія) – болгарський мовознавець. Акад. Болгар. АН (1929), чл.-кор. АН СРСР (1931). Закін. Вище уч-ще в Софії (1902). Вивчав славістику у Відні (1903–04), С.-Петербурзі та Празі (1904–05), Парижі і Мюнхені (1911–12). Від 1910 працював у Софій. ун-ті: від 1921 – проф., 1921–48 – зав. каф. заг. і порівнял. індоєвроп. мовознавства, водночас 1923–24 – декан істор.-філол. ф-ту. Від 1951 – зав. сектору історії болгар. мови, сектору заг. мово­знавства і класич. мов Ін-ту болгар. мови Болгар. АН. Співзасн. і ред. ж. «Родна речь» (1927–44). Автор праць з історії болгар. мови, з індоєвроп., слов’ян. і заг. мовознавства, зокрема «Увод въ всеобщото езикознание» (1927), «Geschichte der bulga­ris­chen Sprache» (1929), «Сравнительно индоевропейско езико­знание» (1936), «Съвременният български книжовен език и народните ни говори» (1943). Уклав словники болгар. мови – «Етимологически и правописен речник на българския книжовен език» (1941), «Български тълковен речник» (т. 1, 1951; усі – Софія).

Літ.: Михайлова Е. Стефан Младенов: Библиографски принос. София, 1956; Георгиев С. Изследователска методология и теоретически постижения на акад. С. Младенов // Български език. 1981. № 31.

Статтю оновлено: 2019