Млаковий Михайло | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Млаковий Михайло


Млаковий Михайло

МЛА́КОВИЙ Михайло (справж. – Джуль Ми­­хай­ло Петрович; 1895, м. Тростянець, нині Сум. обл. – 09. 07. 1976, м. Нью-Йорк, США) – письменник, публіцист. Чоловік Олени Звичайної. Під час Визв. змагань 1917–21 воював у 2-му Запороз. піхот. полку, був курсантом старшин. школи УГА, брав участь у 2-му Зимовому поході Армії УНР, після їхньої поразки залишився в Україні. Учителював у Києві. Закін. Харків. ін-т політекономії (1928). Був заарешт. 11 разів, востаннє – 1937 у Харкові. Засланий у табори на Колиму (РФ). Справу закрито 11 січня 1940, звільнений 1 квітня того ж року. Під час 2-ї світ. вій­ни 1943 виїхав до Німеччини, згодом проживав у таборі для переміщ. осіб у Ляндеку (Австрія). Звернувся з відкритим листом до Г. Джонсона, Е. Коттон та Ф. Жоліо-Кюрі з закликом повернути Сталін. премію за зміцнення миру між народами або відвідати Колиму самим («Наш вік», Канада, 1951, ч. 10). У 1952 переїхав до США. Разом із дружиною написав автобіогр. повість «Ворог народу» (т. 1–2, Лондон, 1966), яка 1967 відзнач. першою нагородою літ. конкурсу Укр. літ. фонду ім. І. Франка в Чикаґо. Автор кіносценарію «Горить Колима» (1960), спогадів «Про похід на Крим української армії» та «Старшинська школа УГА», а також багатьох статей, зокрема про русифікацію України («Промінь», 1948, 20 жовтня; «Самостійна Україна», 1954, ч. 5–6), акцію М. Летрокера на могилі С. Петлюри з приводу 30-річчя виправдання його вбивці («Свобода», 1959, 21 березня). Виступив у справі заяви 35-ти українців – співроб. амер. навч. закладів, що домагалися самоуправи для КПУ («Народна воля», 1968, ч. 28; «Гомін України», 1969, ч. 20, 21). Родин. архів М. зберігається в НТШ у Нью-Йорку.

Літ.: Крупський К. Світлій пам’яті Михайла Млакового // Свобода. 1976, 1 верес.; Боднарук І. Олена Звичайна і Михайло Млаковий // Там само. 1985, 31 лип.

Статтю оновлено: 2019