Млинарський Еміль | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Млинарський Еміль


Млинарський Еміль

МЛИНА́РСЬКИЙ Еміль (Młynarski Emil; 18. 07. 1870, с. Кібарти, нині місто Мар’ям­польс. пов., Литва – 05. 04. 1935, Варшава) – польський скрипаль, композитор, диригент. Закін. С.-Петербур. консерваторію (1890; кл. скрипки Л. Ауера, композиції – А. Лядова, камер. ансамблю – Л. Бема). 1889–90 – концертмейстер оркестру і учасник Струн. квартету РМТ у С.-Пе­тербурзі; 1893–97 – концертмейстер оркестру Одес. опер. театру, викл. Одес. муз. уч-ща. Від 1897 мешкав і працював у Варшаві: 1898–99 – кер. оркестру Великого театру, 1904–14 – дир. Муз. ін-ту, водночас худож. кер. філармонії. Диригував оркестрами у С.-Петербурзі (1905–06), Мос­кві (1914, 1917–18), Лондоні, Единбурзі (1911–16). У 1918 повернувся до Варшави: 1919 – дир. місц. консерваторії, 1919–29 – худож. кер. і диригент Великого театру. Від 1929 – декан оркестр. і опер. відділів Кертіс. ін-ту музики (м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США), дир. Філадельфій. опери. Від 1931 – диригент оркестру Великого театру у Варшаві, Нац. філармонії та Польс. радіо. 1934 був обраний головою Об’єдн. польс. композиторів. Концертував у Варшаві, Познані, Лодзі, Кракові та Львові. Серед творів – опери «Ліґія», «Літня ніч» (1924); для симф. оркестру – симф. «Полонія», 2 концерти для скрипки з оркестром, п’єси для скрипки і фортепіано, зокрема мазурки, «Слов’янська колискова»; для фортепіано – Соната, польс. танці та ін. Серед учнів – П. Коханьський, Л. Любошиць.

Літ.: J. Reiss. Polskie skrzypce i polskie skrzypkowie. Łódź, 1946; E. Szczepańska-Lange. Emil Młynarski. Życie i działność w Warszawie i w Wielkiej Brytanii do 2016 roku. Warszawa, 2013.

Статтю оновлено: 2019