Мобілізація | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мобілізація


Мобілізація

МОБІЛІЗА́ЦІЯ (франц. mobilisation, від лат. mo­bilis – рухомий) – сукупність узгоджених і взаємопов’язаних заходів щодо переведення Збройних сил на воєнний стан і перебудови економіки та державних інститутів країни з метою повного і всебічного забезпечення діяльності держави в умовах збройної боротьби. Протилежне М. поняття – демобілізація. М. почали застосовувати наприкінці 18 – на поч. 19 ст. у більшості країн світу із виникненням масових армій, що були сформовані на основі заг. військ. повинності, сам термін уперше використано в серед. 19 ст. у Пруссії. Сучас. рис М. набула під час 1-ї і 2-ї світ. воєн, що вимагали залучення до ЗС знач. кількості людських ресурсів (мільйони осіб) і макс. навантаження на економіку країн-учасниць. Заг. М. проводять одночасно на всій тер. держави (стосується органів держ. влади, місц. самоврядування, ЗС, ін. військ. формувань, галузей нац. економіки, підпр-в, установ і орг-цій); частк. – в окремих місцевостях (стосується деякої частини ЗС, ін. військ. формувань і певних галузей нац. економіки). Розрізняють також прихов. (без офіц. оголошення для досягнення переваги над ймовір. противником) і цільову (з метою ліквідації наслідків стихій. лиха, аварій і катастроф у мирний час) М. Для досягнення цілей М. розгортають вироб-во зброї, військової техніки, боєприпасів, обмундирування, спорядження та ін. матеріал. засобів; змінюють екон. пропорції у бік нарощування випуску військ. продукції; перебудовують роботу органів і засобів зв’язку; перерозподіляють людські ресурси між потребами ЗС і пром-сті; відповідно змінюють напрями наук. і дослідн. діяльності; здійснюють централізацію упр. економікою для забезпечення стійкості госп. механізму держави. Фактори успіш. проведення М.: наявність і підготовленість людських ресурсів для розгортання військ. формувань; накопичення зброї, техніки та ін. матеріал. запасів; якіс. облік, сповіщення і збір військовозобов’я­заних (нині в Україні триває робота зі створення Держ. реєстру військовозобов’язаних запасу), а також транспорт. засобів. Підготовку до М., що є гол. завданням підтримання боєздатності держави, проводять у мирний час, саму М. – напередодні або з поч. зброй. боротьби при відбитті агресії відповідно до мобілізац. плану. Право оголошувати М. мають найвищі органи держ. влади, зокрема в Україні – ВР. З поч. рос. агресії проти суверенітету та територ. цілісності України від березня 2014 до серпня 2015 проведено 6 хвиль М. Із залученням до ЗС достат. кількості військовослужбовців за контрактами, мобілізац. плани на 2016 скасовано. Нова хвиля М. можлива у випадку загострення ситуації в зоні проведення операції Об’єд­наних сил. Також терміном «М.» позначають зосередження сил і засобів для досягнення певної мети (у політиці, економіці, спорті тощо), залучення насел. до виконання певних завдань.

Літ.: Грищук А. В. Військово-політичний енциклопедичний словник. Т. 2. К., 2009; Іванченко В. А. Повноваження та компетенція центральних і місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування щодо забезпечення та організації мобілізації // Актуал. пробл. вітчизн. юриспруденції: Наук. зб. Дн., 2018. Т 1, № 2.

Мобілізація – комплекс організаційно-правових заходів, які здійснюють у державі з метою планомірного переведення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів і сил цивільної оборони, галузей національної економіки, підприємств, установ та організацій на функціонування в умовах особ­ливого періоду, а збройних сил та інших військових формувань – на організацію і штати воєнного часу. В Україні врегульов. Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (1993; з подальшими змінами). Відповідно до нього М. може бути заг. або частк. і проводитися відкрито чи приховано. Заг. М. здійснюють одночасно на всій тер. країни, вона стосується усіх держ. ін-тів, галузей нац. економіки, підпр-в, установ і орг-цій; частк. – в окремих місцевостях держави, у ній задіяна певна частина ЗС, ін. військ, формувань і окремих галузей нац. економіки. Рішення про проведення відкритої М. негайно оголошують через ЗМІ, прихов. – по закритих каналах зв’язку кер-ву мін-в та ін. центр. і місц. органів влади. З метою ліквідації наслідків стихій. лиха, аварій та катастроф у мирний час може проводитися цільова М. 3 моменту оголошення М. (окрім цільової) чи введення воєн. стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особл. період функціонування органів держ. влади та ін. органів, на які поширений комплекс мобілізац. заходів. Принципи М. збігаються з принципами мобілізац. підготовки. Оголошення М. передбачає: переведення органів держ. влади, ін. держ. органів, органів місц. самоврядування, галузей нац. економіки і регіонів, підпр-в, установ і орг-цій на роботу в умовах особл. періоду; переведення ЗС та ін. військ, формувань на орг-цію і штати воєн. часу; переведення органів і сил Цивіл. оборони з мирного на воєн. стан; підготовка і переведення ЗМІ на роботу в умовах М. та в особл. період. Президент України відповідно до Конституції надає (позбавляє) право на звільнення від призову на військ. службу в разі М. та у воєн. час громадянам або окремим категоріям громадян; приймає рішення про заг. або частк. М. та демобілізацію, про введення воєн. стану в Україні або в окремих місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки для держ. незалежності України; відповід. актами встановлює режим роботи органів держ. влади, ін. держ. органів в умовах М. та воєн. часу. КМ України під час оголошення М. контролює у межах своїх повноважень здійснення мобілізац. заходів.

Статтю оновлено: 2019