Мова Ярослав | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мова Ярослав


Мова Ярослав

МО́ВА Ярослав (справж. – Гарасименко Ярослав Антонович; ін. псевд. – Славко; 05. 03. 1922, м. Кременець Волин. губ., нині Терноп. обл. – серпень 1943) – поет, публіцист. Чл. т-ва «Просвіта». Від весни 1931 мешкав у Луцьку, де закін. г-зію (1941). Відтоді працював у Допомог. ком-ті та був послушником у Луцькому Свято-Троїц. соборі, допомагав митрополитові Полікарпові (Сікорському). Друкувався в часописах, зокрема «Українському голосі» (1942) тощо. Від весни 1943 – культурно-освіт. референт Крайового Проводу ОУН на пн.-зх. укр. землях, працівник політ. відділу УПА–Північ. Поезія М. розкривала зло й закликала до нещад. безстраш. боротьби з ним, його публіцистика з винятк. легкістю й без емоц. уїдливості разила противника своїми чеснотами. У своїх творах закликав українців поривати з віковою уявою рабства й лихоліття і в перемозі, а не в смерті бачити своє земне визволення.

Літ.: Шумук Д. Спомини // Свобода. 1973, 1 листоп.; Рожко В. Забутий мистець і невідома його могила... // Нові дні [Торонто]. 1996. № 553; Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930–1955). Торонто; Л., 2014.

Статтю оновлено: 2019