Мовленнєвий апарат | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мовленнєвий апарат


Мовленнєвий апарат

МОВЛЕННЄ́ВИЙ АПАРА́Т – сукупність анатомо-фізіологічних органів людини, за допомогою яких вона генерує та водночас сприймає мовлення. У широкому розумінні М. а. складається з нервової системи, органів слуху (й зору) і власне органів мовлення. У вужчому значенні М. а. – це система органів мовлення, яку поділяють на три рівні – енергетичний, генераторний та резонаторний. Енергетичний рівень (дихальний апарат) складається з органів дихання – легенів, бронхів, трахеї та діафрагми, які надають енергію для творення звуків мовлення у вигляді повітряного струменя; генераторний (фонаційний апарат) – із гортанної порожнини, зокрема перснеподібнного, щитоподібного і двох пірамідальних хрящів та голосових зв’язок (голо­сівок), які породжують звукову фона­цію, тобто голос чи шепіт з індивідуальним тембровим забарвленням; резонаторний (артикуляційний апарат) – із надгортанної порожнини, а саме: глотки, рота й носа, де фонація змінюється артикуляцією – вимовою конкретних звуків, складів, фраз, що забезпечують мовленнєвий потік. Органи мовлення артикуляційного апарату бувають активні й пасивні. Активні органи – рухомі, вони виконують основну роботу при творенні звуків, серед них – язик, губи, нижня щелепа, м’яке піднебіння та язичок. Пасивні органи – нерухомі, виконують під час артикулювання звуків допоміжну функцію (зуби, альвеоли, тверде піднебіння, задня стінка зіва, верхня щелепа та порожнина носа).

Носії будь-якої мови світу мають однакову будову М. а. Натомість мовленнєві відмінності, пов’язані з різноманіттям мов у світі, спричинені артикуляційною базою (положенням, позиціями органів мовлення та їхніми рухами під час вимовляння звуків), яка в носіїв кожної мови індивідуальна й стійка. Перенесення артикуляційної бази рідної мови на іноземну призводить до появи мовного акценту.

Між системами органів мовлення та органів слуху існує постійний зв’язок. Так, людина з порушенням функціонування органів слуху, не маючи при цьому розладів органів мовлення, не здатна розмовляти повноцінно. Зв’язок між органами мовлення й слуху забезпечує нервова система. М. а. досліджують у мово­знавстві (фонетиці, психолінгвіс­тиці), біології (анатомії, фізіології, біометрії), фізиці (акустиці), медицині (логопедії, фоніатрії, фонопедії, сурдології), психології (психоакустиці, психофізіології), а також ораторському мистецтві, дидактиці театрального мовлення, вокальній педагогіці.

Літ.: Чистович Л., Венцов А., Гранстрем М. Физиология речи. Восприятие речи человеком. Ленинград, 1976; P. La­de­foged, I. Maddieson. The Sounds of the World’s Languages. Oxford, 1996; Бас-Кононенко О., Дудник З., Зубань О., Плющ Н. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. К., 2002; Логопедія. К., 2010.

Статтю оновлено: 2019