Мовлення | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мовлення


Мовлення

МО́ВЛЕННЯ – процес реалізації мовної діяльності людини, єдиний об’єктивний прояв мови. Різновиди М.: усне висловлення, фіксація висловлення у письмовій формі й т. зв. внутр. М., котре не супроводжується промовлянням уголос чи писем. фіксацією. Розрізняють також спонтанне, або непідготовлене (напр., у ході розмови) та підготовлене (читання вголос написаного тексту) М. Воно включає в себе також і тексти як результат усного чи письм. висловлювання. За Ф. де Соссюром, у сучас. лінгвістиці категорію М. протиставляють категорії мови в розумінні абстрагов. багаторівн. системи мовних одиниць, що є засобом мовної діяльності; єдиним об’єктив. і емпірично доступним проявом цієї системи є М. Перехід від мовної системи до М. опосередковується проміж. абстракт. рівнями (такими, як норма та узус), що охоплюють більш чи менш типові, усталені і розповсюджені способи й варіанти мовлен. реалізації системи мови. Варіювання зазнають одиниці всіх структур. рівнів (підсистем) мовної системи: звук., лексич. і грамат. Варіювання мовних одиниць у М. зумовлене 3-ма чинниками зовн.- та внутр.-мов­ного характеру: сферою і ситуацією М. (соц. чи профес. сере­довищем М. та його комунікативно-епістеміч. орієнтацією, тобто комунікативно детермінов. підходом до мовного моделювання дійсності), індивідуал. рисами мовця (стать, вік, освіта, фах, походження), а також ліній. характером М. і взаємодією й взаємовпливом мовних одиниць на синтагмат. вісі, тобто фонет., лексич. і грамат. контекстом. У М. також знаходять вияв узвичаєні відхилення від мовних норм та випадкові спонтанні індивідуал. помилки мовців. Ін. лінгвіст. категорією, тісно пов’язаною з М., є дискурс, тобто М. з усією сукупністю релевант. для нього довколамовних чинників і обставин (комунікативно-прагмат., соціокультур., психол., фізіол. тощо). М. вивчає окрема дисципліна – лінгвістика мовлення. Під час дослідж. М. його об’єктом виступають як мовлен. процеси, так і їхні наслідки (тексти). Практично будь-яке лінгвіст. дослідж. має справу як із М., так і з мовною системою на різних абстракт. рівнях її реалізації. Водночас найбільш орієнтованими на М. і його явища є експеримент. фонетика, теорія мовлен. актів, психолінгвістика, лінгвістика тексту, лінгвостилістика, стилістика худож. літ-ри, риторика. Відомості, пов’язані з М., становлять інтерес і для ін. наук, зокрема психіатрії, логопедії, акустики, контент-аналізу тощо.

Літ.: Лингвистический энциклопе­ди­ческий словарь. Москва, 1990; Білецький А. О. Про мову і мовознавців. К., 1996; Сосюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики. К., 1998; Тищенко К. М. Основи мово­знавства: Підруч. К., 2007; Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства. К., 2009.

Статтю оновлено: 2019