Мовознавства інститут ім. О. Потебні НАНУ | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мовознавства інститут ім. О. Потебні НАНУ


Мовознавства інститут ім. О. Потебні НАНУ

МОВОЗНА́ВСТВА Інститут ім. О. Потебні НАНУ – науково-дослідна установа, головний центр лінгвістичних досліджень в Україні. Засн. 1930 у Києві як НДІ мовознавства на базі мовозн. установ ВУАН: Української наукової мови Інституту, Комісії для складання історичного словника української мови при ВУАН, Комісії для складання словника української живої мови при ВУАН, Комісії етимол. словника укр. мови, Комісії нормат. граматики укр. мови, Комісії історії укр. мови, Діалектол. комісії. 1934 до Ін-ту приєднано його Харків. філію (існувала від 1930), у 1939 – Київ. і Харків. каф. мовознавства та секцію мови Дніпроп. каф. українознавства. 1939 у Львові утворено відділ Ін-ту, який очолив І. Свєнціцький. 1941 евакуйов. до м. Уфа (нині Башкортостан, РФ), де його співроб. працювали у складі Ін-ту сусп. наук, а 1942 – в Ін-ті мови і літ-ри. У липні 1944 відновив роботу в Києві, того ж року почав функціонувати відділ мовознавства – у складі Ін-ту сусп. наук АН УРСР у Львові (нині відділ укр. мови Ін-ту україно­знавства). Від 1945 – ім. О. Потебні. 1991 на базі відділів теорії та історії укр. мови, лексикології та лексикографії, культури укр. мови, діалектології та ономастики утворено Української мови Інститут НАНУ. Діють відділи – заг. мовознавства, слов’ян. мов, рос. мови, роман., герман. та балтій. мов, мов України. Осн. напрями наук. роботи – вивчення історії, структури та функціонування слов’ян., герман., роман. і балтій. мов; теор. і методол. основи вивчення мов і практ. й приклад. застосування лінгвіст. інформації; дослідж. укр. мови у зв’язках з ін. мовами. В установі працюють 53 особи, з них 11 д-рів та 20 канд. н. Серед відомих учених сьогодення – В. Скляренко (1996–2017 – дир.), Г. Півторак, О. Тараненко, О. Ткаченко, Б. Ажнюк (дир. від 2017), С. Єрмоленко, Т. Лукінова, В. Лучик, Н. Озерова. У різний час в Ін-ті працювали А. Багмут, А. Білецький, І. Білодід (1961–81 – дир.), Л. Булаховський (1944–61 – дир.), А. Грищенко, М. Грунський, Ф. Жилко, Ю. Жлуктенко, М. Жовтобрюх, А. Залеський, Т. Назарова, Н. Каганович (1934–37 – дир.), М. Калинович (1939–41 – дир.), Н. Клименко, А. Кримський, О. Курило, І. Матвіяс, О. Мельничук, А. Непокупний, В. Німчук, В. Русанівський (1981–96 – дир.), О. Стрижак, Є. Тимченко, О. Синявський, І. Шаровольський. У наук. б-ці Ін-ту – понад 100 тис. од. зберігання. Серед ґрунт. вид. – «Українсько-російський словник» (т. 1–6, 1953–63), «Курс історії української літературної мови» у 2-х т. (1958–61), «Словник мови Шевченка» (т. 1–2, 1964; Держ. премія УРСР, 1969), «Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янсь­ких мов» (1966), «Сучасна українська літературна мова» у 5-ти т. (1969–73), «Словник української мови» (т. 1–11, 1970–80; Держ. премія СРСР, 1983), «Історія української мови» в 4-х т. (1978–83), «Етимологічний словник української мови» (т. 1–6, 1982–2012), «Білорусько-український словник» (2006), енциклопедія «Українська мова» (2000; 2004; 2007), «Російсько-український словник» (2003), «Історична типологія сло­в’янських мов» (2008), «Індоєвропейська спадщина в лексиці сло­в’янських, балтійських, германських і романських мов» (2013; усі – Київ), понад 20 книг із серії «Пам’ятки української мови». Видає ж. «Мовознавство» (від 1967).

Літ.: Інститут мовознавства ім. О. По­тебні НАН України – 75. 1930–2005: Мат. до історії. К., 2005.

Статтю оновлено: 2019