Мовчання | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мовчання


Мовчання

МОВЧА́ННЯ – дія або стан за значенням діє­слова мовчати, тобто утримання від мови, висловлювань, використання голосу. У широкому антропол. розумінні М. – відсутність або незадіяність настанови на словесне, знакове, екзистенц. вираження; в позитив. значенні – духовна зосередженість, що звільняє суб’єкта від необхідності реалізації у сфері наявно існуючого, водночас покладаючи останнє як предмет його уваги і піклування («мовчазна присутність», на відміну від без­суб’єкт. тиші). М. – один із найглибших символів у багатьох культурах. Так, у стародав. Китаї М. асоціюється з недіянням (увей) і пустотою духу («Дао де цзін», «Чжуан-цзи»); у християн. світі М. постає як онтол. характеристика «безначал.» Першої іпостасі Бога, символізує жертовність, смирення, смиренномудрість людини, є сутніс. виміром молитовно-духов. практики (зокрема в ісихазмі). Сучасна культура гостро артикулює тему М. у музиці, поезії (як «коротке слово поміж двох дов­гих мовчань» визначав поезію А. Мальро) – сферах, що стримують натиск галасливо-безтям. повсякдення.

Статтю оновлено: 2019