Мовчанюк Григор Павлович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мовчанюк Григор Павлович


Мовчанюк Григор Павлович

МОВЧАНЮ́К Григор Павлович (26. 10. 1942, с. Чеснівка Хмільн. р-ну Вінн. обл. – 12. 05. 2018, Вінниця) – поет, літературознавець, перекладач. Брат В. Мовчанюка. Канд. філол. н. (2003). Чл. НСПУ (1985), НСЖУ (1974). Закін. Львів. ун-т (1970). Учителював. Працював у Вінн. обл. краєзн. музеї, обл. г. «Вінниччина» (2001–04); від 2004 – доц. каф. екон. теорії Вінн. ін-ту економіки Терноп. екон. ун-ту. Друкувався від 1961. Перші поет. збірки – це переважно пейзажна лірика, з характерним почуттєво піднесеним переживанням краси рідного Поділля та його людей, написана в класич. вірш. формі з тонкими силовими лініями і свіжими вербал. малюнками. Під час горбачов. «перебудови» М. кардинально змінив твор. стиль, його вірші й поеми трилогії – кн. поезій «Сяйво» (т. 1, 2006), «Вознесення» (т. 2, 2008) та «Смисл» (т. 3, 2011) – набирають ін. змісту і вільної форми, наближеної до ритмізов. прози (антич. гекзаметру, поет. ритму В. Віт­мена, В.-Б. Єйтса, С.-Ж. Пер­са). Його поезія глибоко проникає в художню майстерню тисячоліть і відроджує теор. основи та практику праєгипет. і вавилон. майстрів, давньогрец., праіндій. і мусульман. мислителів, середньовіч. патристів. У передмовах до цих поет. книг автор окреслює своє розуміння поезії як будівничої вищих істин буття, а її функціональність – як особливу духовну практику, що поєднує в собі молитовне переживання, інтуїтивне осягнення, інтелектуал. запити-роздуми щодо перс­пек­тив і тенденцій сучас. цивілізації. Поет виявляє глибоку перейнятість соц.-морал. проблемами культур. і нац.-держ. становлення України. У кн. «Вознесення» цьому присвячує великий, поліфоніч. звучання розділ «За святу Україну», що охоплює чи не кожну пам’ятну (перемогами, поразками, трагедіями) подію укр. історії. Тяжіння до поет. експерименту засвідчують поеми з характерним для них афорист. насиченням змісту і відчут. новизною словотвору. Поет. тексти М. включають в себе також метатеор. розгляди автор. фігурал. вираження. Художнє оформлення своїх книг здійснював сам, в основі його малюнків – рух силової лінії та композиц. гармонія зображення, абстрактно фрагментар. етюд. Наук. дослідж. у галузі україністики, слов’яно­знав­ства, філософії, історіографії, ми­стецтвознавства, історії економіки. Переважно це вивчення укр.-чес. та укр.-лужиц.-серб. літ. і культур. зв’язків. Пріоритетом для вченого була творчість чес. письменника Й.-В. Фріча, автора ху­дож. та публіцист. творів, присвячених Україні (дис. «Україніка Йозефа Вацлава Фріча: аспекти і провідні тенденції», 2003; монографія «Трагедія “Іван Ма­зепа” Й. В. Фріча», не опубл.). Низку статей і рец., що висвітлюють літ. і культурну проблематику лужиц. сербів, надрук. у вид. «Prašenja sorabistiki» («Питання сорабістики»). До ювілею чес. і словац. україніста видав есей «Столітній Микола Невр­лий» (В., 2017), що здобув схфа­льні рец. у Словаччині. Відгук М. на автобіогр. працю відомого вченого переріс у книжк. вид. «Іменем факту. Прочитання: за книгою Івана Дзюби “Не окремо взяте життя”» (В., 2015). Як перекладач інтерпретував творчість слов’ян. і нім. авторів минулого і сучасності. Окремими вид. переклав, упорядкував і художньо оформив твори Б. Будара «Ріка часу» (2009), Б. Дирліха «Парабола» (2010), М. Берберова «Еліпс» (2011; усі – Вінниця). Інтерпретував окремі твори Я. Цішинсь­кого, М. Косика, Ю. Коха, К. Лоренца, Т. Навки, Р. Домашчиної, М. Цушчиної, Я. Сайферта, Я. Головбека, Е. Петішки, Я. Івашкевича, Т. Ружевича.

Пр.: Чеська ластівка «Просвіти». В., 1998; Історія економіки та економічної думки: Навч.-метод. посіб. Т., 2011 (співавт.).

Тв.: Пшениця. О., 1975; Загадана зустріч. О., 1981; Сузір’я ліри. Хмільник, 1996 (спів­авт.); Платон: Поема. В., 2011; Крути: Поема. В., 2011; Наголос: Поезії. Кн. 4. В., 2012; Натхненна Лужиця. В., 2012; Геном геноциду: Поема. В., 2012; Метафорікум: Поезії. Кн. 5. Глосеми. В., 2014; Іменем факту. В., 2015; Єрусалим: Поема. В., 2015; Нурт української волі: Есей. В., 2016.

Літ.: Салига Т. Дебют // Радуга. 1977. № 4; Рябий М. Спочатку було слово. Бесіда з Григором Мовчанюком // Київ. 1994. № 7, 8–9; Юсип Д. Сяє слово в три сяйві сяйв… // Дзвін. 2007. № 2; Стрельбицький М. Лужицькосербський поет Бено Будар, українцем Григором Мовчанюком інтерпретований // Вінн. край. 2010. № 1; Дмитренко М. По­етична вертикаль Григора Мовчанюка // Народознавство. 2011. № 81; Звірик А. Поетична трилогія Григора Мовчанюка // Собор. 2012. № 1; Мушинка М. Книга про патріарха словацької та чеської україністики // Дукля. 2017. № 4.

Статтю оновлено: 2019