МОВЧУ́Н Леся (Лариса Вікторівна; 26. 08. 1969, Київ) — письмен­ниця. Кандидат філологічних наук (2000). Член НСПУ (1997). Закін. Київ. пед. ін­ститут (1992). Учителювала; від 2000 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту української мови НАНУ (Київ). Дебютувала 1991 добіркою віршів «Вклонись, людино, знов воскреслій правді» в ж. «Українська мова та література в школі» (№ 5). Творчість М. для дітей від­значається жанр. і темат. роз­маї­т­тям: оповіда­н­ня, казки, повісті, пʼєси, вірші. Пише скоромовки і без­конечники, охоче використовує гру слів і звуків. У легкій, а подекуди вибагливій формі ці твори виховують мовне чуття читачів. Парадоксал. сюжети роз­вивають фантазію та змушують замислитися над одвіч. про­блемами добра і зла. Авторка публікацій у журналах для дітей «Малятко», «Барвінок», «Соняшник», «Перець», «Пі­знайко», «Стежка», «Однокласник», «Веселка», в альманахах, антологіях і зб. «Боян» (1993), «Самоцвіти» (1996), «Радосинь» (2004, 2012, 2015), «Сонячна Мальвія» (2005, 2007), «Смійся та грай — світ пі­знавай» (2000), «Слово до слова — весела роз­мова» (2002), «Пори року» (2003), «Сонечкові діти» (2003), «Язик до Києва доведе, або Цікаві ролі театру в школі» (2013), а також у під­ручниках та хрестоматіях для школи. Вела рубрику «Наш скарб — рідна мова» (ж. «Барвінок», 2000–16), авторка і ведуча пере­дач «Цікаве мово­знавство» і «Загадки мови» (Нац. радіокомпанія України, 1-й канал, 2004–15), «Как это будет по-украински?» (Всесвітня служба радіомовле­н­ня України, 2015–16). Вірші М. пере­кладав білорус. мовою Е. Акулін, зокрема кілька на­друковано в його зб. «Святая ноч» (Мінск, 2012).