Кікіньов Василь Матвійович
КІКІНЬО́В Василь Матвійович (23. 01. 1930, с. Машликіно Ростов. обл., РФ — 12. 04. 2017, Київ, похов. у Донецьку) — живописець. Батько Володимира Кікіньова. Заслужений художник України (2007). Член НСХУ (1980). Закін. Ворошиловгр. художнє училище (нині Луганськ, 1954; викл. Т. Капканець, О. Фільберт). 1955–65 — заступник голови Ворошиловгр. товариства художників. Гол. художник Ворошиловгр. відділ. Худож. фонду (1980–83). Голова секції живопису, графіки і монум. мистецтва Луган. організації НСХУ (від 1988). Учасник обл., всеукр., всесоюз. та міжнар. мистецьких виставок від 1954. Персон. — у Луганську (2000). Надавав перевагу філос., пленер., реаліст. пейзажу. Створював темат. картини, портрети з вираз. лірич. забарвленням; барвисті, складні за композицією натюрморти, в яких простежується вплив імпресіоніст. світосприйняття. Окремі роботи зберігаються у Луган. та Стаханов. (нині Кадіївка Луган. обл.) ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Хліб», «Мрійники» (обидва — 1965), «З роботи», «Пам’ятник шахтарської праці» (обидва — 1975), «Ланковий прохідників М. Кожум’яка», «Церква» (обидва — 1978), «Морозний вечір. Старі яблуні» (1979), «О. Стаханов», «І в глибоких шахтах Донбасу» (обидва — 1980), «Герой Соціалістичної Праці І. Мамай» (1984), «Повінь» (1985), «Півонії» (1985; 2007), «Вечір над Сновом», «Осінь на Луганщині» (обидва — 1987), «Закарпатське Міжгір’я», «Неділя» (обидва — 1988), «Влада» (1993), «Напровесні» (1995), «Людмила» (1998), «Хто ми?», «Автопортрет», «Чорнобривці» (усі — 1999), «Онукам моїм гарбузи, чорнобривці та яблука» (2000), «Початок весни», «На Луганщині весною» (обидва — 2003), «Молодий дубочок» (2004), «Невідомі могили на високих кручах Дніпра», «Дідусева пасіка» (обидва — 2010).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 