Могилевський Леонід | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Могилевський Леонід


Могилевський Леонід

МОГИЛЕ́ВСЬКИЙ Леонід (псевд. – Моґі Леонід; 14. 07. 1898, Одеса – 21. 04. 1976, Париж) – кінорежисер, кінокритик. Учасник 1-ї світ. вій­ни. Закін. юрид. ф-т Одес. ін-ту нар. госп-ва (1924). Працював юрид. радником Одес. кіностудії Всеукр. фотокіноуправління, монтажером та асист. реж. М. Салтикова; від 1923 – реж. відділу кінохроніки та наук. кіно. Разом із О. Довженком ініціював створення першої кінотеки укр. фільмів. 1927 у відділі кінохроніки під кер-вом М. розпочато випуск «Кінотижня», пізніше – «Кіножурналу» Всеукр. фотокіноуправління. Створив монтаж. фільм «Документи епохи» (спів­авт., 1928). Наприкінці 1920-х рр. емігрував до Франції, під час 2-ї світ. вій­ни – до США. Згодом повернувся до Європи, знімав кінокартини у Франції та Італії. Працював дир. монтаж. цеху париз. кіностудії «Еден Продуксіон» до 1935. Після еміграції з СРСР зняв бл. 20 картин, серед яких – «В’язні без ґрат» (1938), «Дві жінки» (1940), «Аравійська операція» (1944), «Завтра – надто пізно» (1950), «Чоловіки хочуть жити» (1961). Чл. бюро Т-ва друзів рад. кіно. Автор низки публікацій у ж. «Кіно», присвяч. укр. кінохроніці та проблемам її розповсюдження за кордоном – «Початок зроблено» (1925, № 1), «Чи корисні виробничі фільми» (1926, № 6), «За кіносуспільність» (1927, № 3), «Рух, що починається розвиватися» (№ 2), «Єдиний центр» (№ 5; обидві – 1928), «Кінохроніку на закордонний екран» (1929, № 3). 1929 у Парижі надруковано статтю М. «Чому і для чого знімалася картина “Генеральна лінія” С. Ейзенштейна» (ж. «Photo Cine», № 19) про рад., зокрема й укр., кіномист-во. Одного з персонажів фільму «Безславні виродки» К. Тарантіно (2009) названо псевд. М. задля вшанування його фільмів амер. періоду – «Париж уночі» (1943), «Зупинка на вимогу» (1946).

Літ.: Госейко Л. Історія українського кінематографа. К., 2005; Його ж. Леонід Могилевський: від ВУФКУ до європейських кіностудій // Кіно-Театр. 2018. № 5.

Статтю оновлено: 2019