Могилевцев Семен Семенович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Могилевцев Семен Семенович


Могилевцев Семен Семенович

МОГИЛЕ́ВЦЕВ Семен Семенович (23. 04. 1842, м. Брянськ, Росія – 10. 08. 1917, Київ, похов. у рідному місті) – лісопромисловець, громадський діяч, меценат. Київ. купець 1-ї гільдії. Чл. Київ. т-ва охорони па­­м’яток старовини та мист-ва. Закін. г-зію у м. Новгород-Сіверський (нині Черніг. обл.), навч. на юрид. ф-ті С.-Петербур. ун-ту (1872). Працював 1872–77 нотаріусом у Брянську. 1873–76 – чл. Брян. з’їзду мирових суддів, почес. мировий суддя (обраний земським зібранням). У Брянську його коштом зведено та утримувано міську лікарню (1890), жін. (1907) та чол. (1913) г-зії, пологовий притулок (1910), жін. ремісн. уч-ще (1909), монастир. лікарню (1911). Почес. попечитель Брян. серед. семиклас. тех. уч-ща (1911) та Брян. г-зії (1912). У рідному місті власність М. становила: 4 тис. десятин землі з лісом, 4 парові лісопильні, 2 лісопил. з-ди, маєток Балахонівка. 1876 перевів свою комерц. діяльність до Києва, розгорнув широку торгівлю лісом, 1877 влаштував на березі Дніпра перший у Києві лісопил. паровий з-д (уві­йшов до складу «Торг. дому Фатєєв, Могилевцев та Роговцев» у садибі на розі вул. Набережно-Хрещатицька і Туровська). Чл. Київ. сиріт. суду (1880–83, обраний Київ. міською думою). 1880 придбав у Києві на вул. Хорева, № 43 кам’яний двоповерх. будинок із 12-ма вікнами, дере­в’я­­ний двоповерх. флігель на кам’я­ному фундаменті та одноповерх. флігель. Гласний Київ. міської думи (1882–93). Дир.-скарбни­чий Київ. міського кредит. т-ва (1886–97). Чл. облік. ком-ту Київ. контори Держ. банку (1888–1912). У 1899 передав 10 тис. рублів для Київ. комерц. уч-ща, де 1900 засн. 5 стипендій ім. М. 1904 виділив 5 тис. рублів для допомоги пораненим на Далекому Сході, 1910 – 10 тис. рублів на потреби Рос. істор. т-ва. У Києві на гроші М. встановлено ілюмінацію на хресті св. Володимира. 1882 давав кошти на буд-во Свято-Введен. храму на Подолі. 1909 очолив Київ. т-во опіки про вищу комерц. освіту. Брав участь у створенні й розвитку Київ. політех. ін-ту (член ради піклувальників), Жін. торг. школи; один із засн., гол. опікун Комерц. ін-ту. Почес. чл. ком-ту Київ. худож.-пром. музею, скарбник Т-ва старожитностей і мист-ва. Виділив 500 тис. рублів для буд-ва Пед. музею (1913, нині Будинок учителя на вул. Володимирська, № 57; проект арх. П. Альошина). 1914 подарував Міському музею 2 золоті підвіски великокняжої доби. Його коштами побудовано лікарню на 40 місць на розі вул. Велика Васильківська та Лабораторна, під час 1-ї світ. вій­ни – шпиталь Червоного хреста при Київ. біржі, над яким підприємець взяв опіку. М. обладнав також рентґенів. кабінет у дит. лікарні, допоміг із придбанням приміщення для станції швидкої допомоги (вул. Володимирська, № 33). 1915 признач. чл. Київ. військ.-пром. ком-ту для сприяння уряд. установам у справі забезпечення армії та флоту предметами спорядження та постачання. Від 1899 жив в особняку на вул. Шовковична, № 17 (т. зв. «Шоколадний будиночок» зведено у 1880-х рр. за проектом арх. В. Ніколаєва; 1960 – 1-а пол. 80-х рр. – загс; нині філія Нац. музею «Київ. картинна галерея»). Похов. у Брян. Петропавлів. монастирі.

Літ.: Ковалинский В. Меценаты Киева. К., 1998.

Статтю оновлено: 2019