Кікіньов Володимир Васильович — Енциклопедія Сучасної України

Кікіньов Володимир Васильович

КІКІНЬО́В Володимир Васильович (11. 08. 1955, Ворошиловград, нині Луганськ – 01. 10. 2014, Київ) – живописець. Син Василя Кікіньова, чоловік Л. Гурської. Чл. НСХУ (1990). Закін. Київ. худож. ін-т (1980; викл. Л. Вітковський, В. Гурін, О. Лопухов). Відтоді працював до 1991 у Київ. творчо-вироб. об’єдн. «Художник»; 1995 брав участь у створенні експозиції Музею екології гір Карпат. біосфер. заповідника (м. Рахів Закарп. обл.). Учасник всеукр., всесоюз. та міжнар. мист. виставок від 1980. Осн. галузі – станк. і монум. живопис. Автор проектів худож. оформлення, діорам, панно, макетів, натюрмортів, пейзажів у реаліст. стилі. Створив ікони для іконостаса Благовіщен. церкви Нац. ун-ту «Києво-Могилян. академія» (2002–04). Окремі роботи зберігаються у Музеї екології гір, Луган. та Рівнен. краєзнав. музеях, Луган. музеї МВС.

Тв.: «Слово правди» (1980), «Тихий день», «Озимі» (обидва – 1984), «Хлібне поле» (1985), «Червоний ліс на синіх горах», «Село у Карпатах» (обидва – 1987), «Вітряний день» (1989), «Раптовий сніг» (1990), «Гори Ах-Таш» (1993), «Осінні Карпати» (1997), «Старий млин» (1998), «На полонині» (2000); діорами – «Буковий праліс», «Говерла» (обидві – 1995), «Полонина» (2000), «Бокораші» (2001), «Гуцульське весілля», «Гуцульська хата» (обидві – 2005–06; усі – у Рахові).

В. М. Прядко

Статтю оновлено: 2019

Покликання на статтю
В. М. Прядко . Кікіньов Володимир Васильович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=6823 (дата звернення: 11.05.2021)