Могильний Аттила Вікторович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Могильний Аттила Вікторович


Могильний Аттила Вікторович

МОГИ́ЛЬНИЙ Аттила Вікторович (16. 09. 1963, Київ – 03. 09. 2008, там само) – письменник, перекладач. Син В. Могильного. Закін. Київ. ун-т (1985). Студіював 1985–86 тадж. мову та літ-ру в Душанб. пед. ін-ті. Був на журналіст. роботі, працював у вид-ві «Молодь», викладав укр. мову в Київ. (1987–90) та Варшав. (1990–91) ун-тах. Автор зб. «Турмани над дахами» (1987), «Обриси міста» (1991), посмертно 2013 вийшли кн. вибр. поезій «Нічні мелодії» та «Київські контури» (зокрема тут вміщено розділ неопубл. віршів «Поезії з течки “Цинамон”»). Для дітей написав повісті-казки «Мавка з кришталевого палацу» (1990; перевид. – «Мавка і Мурашиний князь», 2006; найкраща дит. книжка конкурсу «Книга року-2007»), «Замок Річарда Левине Серце» (1992; про давній Київ, тут переплітаються події 14–16 ст.). Усі зазнач. твори опубл. у Києві. М. – один з найталановитіших представників покоління «вісімдесятників», має свою увиразнену особливість – урбаністичність. У його віршах Київ постає сучас. україноцентрич. полісом. Для віршів М. характерна точна, рішуча й рвучка мова. У влас. творах веде діалог зі своїми ровесниками, шукає те, що об’єднує людей в одне покоління. Твор. почерк М. познач. також глибин. зв’язком з фольклором, що помітний у темат. циклах збірок, а також ро­мант.-казк. пригодами й вишук. мовою у творах для дітей. Переклав з англ. мови окремі вірші Р. Кіплінґа, з рос. – Б. Пастернака. У Києві його іменем названо вулицю (2018).

Літ.: Таран Л. Попытка эпичности // Лит. обозрение. 1988. № 8; Моренець В. Кожен стає на своє крило // Друг читача. 1989, 12 січ.; Рябчук М. «Ми помрем не в Парижі» // Вісімдесятники. Едмонтон, 1990.

Статтю оновлено: 2019