Могильний Віктор Миколович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Могильний Віктор Миколович


Могильний Віктор Миколович

МОГИ́ЛЬНИЙ Віктор Миколович (псевд.: Віть Вітько, Вихтір Орклин; 29. 04. 1937, м. Ставрополь Куйбишев. обл., нині Тольятті Самар. обл., РФ) – поет, філателіст, учасник руху шістдесятників. Батько А. Могильного. У 2-річ. віці батьки відвез­ли М. до Києва, де мешкали його дід із бабою. Закін. Київ. політех­нікум зв’язку (1956). Працював в Ужгороді, м. Чоп (Закарп. обл.), Києві. Писав вірші, які вміщував у ж. «Дніпро» і «Вітчизна» (1961–62). У 1962 намагався вступити до Київ. ун-ту, однак на іспиті з укр. літ-ри трактував образ Катерини з однойм. поеми Т. Шевченка як України, занапащеної москалем, тому не був прийнятий. З часом хата М. стала осередком укр. культур. життя, що притягував літераторів, митців, громад. діячів. Фактично тут діяв неформал. літ. клуб, який відвіду­вали М. Плахотнюк, В. Шевченко, брати А. і В. Шевчуки, М. Холодний, Ю. Коваль та ін. 1963 разом із Г. Тименком і Л. Панченко організував при Жовтн. палаці культури студію поетів-робітників «Брама», 1965 відчинив двері читац. павільйону в парку на Нивках для вечора пам’яті Т. Шевченка, який вів В. Стус (після розгляду справи парт. органами М. «скоротили» з посади електрика). У г. «Літературна Україна» (за 1 жовтня 1965) опублікував ст. «Із приголосними клопіт» (про заборонену літеру ґ). Дізнавшись, що у Чернігові живе В. Ганцов (на той час єдиний, хто залишився живим з несправедливо засудж. у справі СВУ), М. звернувся до нього із суто наук. питанням про шелестівки (приголосні звуки) і невдовзі отримав ґрунтовну відповідь. Його неодноразово викликали на допити в КДБ, затримували, у помешканні проводили обшуки. 21 лютого 1981 М. винесено офіц. застереження «за націоналістичні висловлювання і створення віршів ідейно-шкідливого змісту». У часи «перебудови» став співголовою страйк. ком-ту на з-ді «Ленін. кузня», де працював. Видав кн. дит. віршів «Равлик-Муравлик» (1988) і «Гойда раз, гойда два» (1989; обидві – Київ), написаних для онука. Поезії М. вміщено у вид. «Вісімдесятники. Антологія нової української поезії» (Едмонтон, 1990), «Світ “Веселки”» (К., 2005). Влас. життєвий досвід переосмислив у кн. «Csokolivka, csokolj meg!, або Надкушене яблуко: Химерики» (К., 1999). М. відомий також як філателіст, разом із В. Анголенком від 1989 видає «Український філателістичний вісник».

Літ.: Плахотнюк М. Двадцять друге травня (Спогад) // Час. 1997. № 19–20; Овсієнко В. Світло людей: Мемуари та публіцистика. Кн. 2. Х., 2005.

Статтю оновлено: 2019