Могильники Софіївського типу | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Могильники Софіївського типу


Могильники Софіївського типу

МОГИ́ЛЬНИКИ СОФІ́ЇВСЬКОГО ТИ́ПУ – одна з категорій археологічних пам’яток. Належать до завершал. етапу трипільської культури в Україні, датовані серед. 3 тис. до н. е. (некалібр. радіовуглец. датування). Відомі 4 могильники: побл. с. Чернин (Таращан. р-ну), Червоний Хутір (нині у складі Києва), Софіївка (Баришів. р-ну), Завалівка (Вищедубечан. р-ну, нині знято з обліку; всі – Київ. обл.). Вони розташ. на лівому березі Дніпра в ідентич. топогр. умовах – на піщаних дюнах вздовж краю борової тераси. Поховал. обряд – тілоспалення на стороні. Поховання здійснювали в урнах або без, приблизно половина з них супроводжувалася речами: знаряддями праці (кременеві ножі, клин-сокири, рогові сокирки, ретушери, віджимники, прясла), зброєю (кам’яні сокири-молоти, мідні сокири й кинджали, кременеві та мідні вістря стріл), прикрасами (мідні браслети й намистини-пронизки, намистини з бурштину, кістки, каменю тощо), керамікою (широкогорлі горщики, опуклотілі посудини, конічні чаші, біконічні горщики, амфорки, мініатюр. посуд та ін.). Внаслідок аналізу поховал. обряду виокремлено 4 віково-статеві групи (дітей-підлітків, дорослих, чол. та жін.) і 3 соц. прошарки для трипіл. насел., яке залишило М. с. т.

Літ.: Круц В. А. Позднетрипольские памятники Среднего Поднепровья. 1977; Колесников А. Г. Трипольское общество Среднего Поднепровья (опыт социаль­ных реконструкций в археологии). 1993 (обидві – Київ).

Статтю оновлено: 2019