Могилянська група | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Могилянська група


Могилянська група

МОГИЛЯ́НСЬКА ГРУ́ПА – археологічна культура. Датована 7–6 ст. до н. е. Поширена на тер. Пд. Полісся і суміж. р-нів Волині. Виокремила 1974 Л. Крушельницька як локал. пн. варіант ранньоскіф. культури Укр. Лісостепу. Назва походить від епонім. могильника у с. Могиляни (Остроз. р-ну Рівнен. обл.). Па­­м’ятки М. г. частково співіснують із старожитностями милоградсько-підгірцівської культури. Поселення носіїв М. г. неукріплені, житла – землянки і напівземлянки, іноді з печами купол. типу (Олексин). Основу госп-ва складало землеробство, розведення свій. тварин (овець, свиней, корів), мисливство, бронзоливарна справа. Поховал. обряд біритуал.: частк. або повне спалення небіжчика (Могиляни) й інгумація, іноді під курган. насипом (Шикеринці, Городок, Міклаші, Жемелинці). Подальша доля носіїв М. г. у латен. період донині не з’ясована. У 5–4 ст. до н. е. на зх. околицях колиш. тер. поширення М. г. з’явилися пам’ят­ки поморської культури.

Літ.: Тереножкін О. Пам’ятки скіфів-орачів на Південному Поліссі // Археологія. 1965. № 19; Крушельницька Л. Пам’ятки могилянського типу // Там само. 1973. № 11; Північне Прикарпаття і Західна Волинь за доби раннього заліза. К., 1976.

Статтю оновлено: 2019