Могилянський Микола Михайлович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Могилянський Микола Михайлович


Могилянський Микола Михайлович

МОГИЛЯ́НСЬКИЙ Микола Михайлович (18(30). 12. 1871, Чернігів – 01. 02. 1933, Прага) – громадсько-політичний діяч, дипломат, етнограф, археограф. Брат М. Могилянського. Закін. природозн. відділ. фіз.-мат. ф-ту С.-Пе­тербур. ун-ту (1893), навч. у Антропол. школі в Парижі (1895–97), де спеціалізувався з антропології, археології та етнографії. Повернувшись у Росію, працював у С.-Пе­тербур. наук. установах – Музеї антропології й Рос. музеї, 1898–1910 викладав гео­графію в Учител. ін-ті та 1-му кадет. корпусі. Був актив. чл. партії кадетів, співроб. її друк. органу – г. «Речь», на сторінках якої 1913 з культурниц. позицій гостро засудив гасло самостійності України. У січні 1918 переїхав до Києва, за гетьманату П. Скоропадського – заст. держ. секр., голова юрид.-редакц. комісії на мирних переговорах між Українською Державою та РСФРР (1918). 16 жовтня 1918 признач. головою дипломат. місії до Франції задля налагодження контактів із країнами Антанти, але прибув до Парижа вже після повалення гетьманату й передав пов­новаження Г. Сидоренку; брав участь у роботі Надзвич. місії УНР на Париз. мирній конф., водночас дотримувався федераліст. поглядів в укр. питанні, у вересні 1920 з цього приводу вів переговори з урядом Пд. Росії П. Врангеля. Очолював Укр. нац. ком-т у Парижі, викладав у Сорбонні, ліцеях Генріха ІV і Жансон-де-Саї. 1923 переїхав до Праги, де отримав уряд. стипендію, вступив до Рос. академ. групи й продовжив пед. діяльність.

Пр.: Страничка из истории русской этнографии. Петроград, 1917; La ques­tion de l’Ukraine. Paris; Freres, 1920; Украина и украинцы. 1921; Основы антропологии. 1921; Новое в русской этнографической литературе // Конгресс славян. географов. Белград, 1933; Трагедия Украины // Арх. русской революции. Т. 11. Москва, 1991.

Літ.: Решетов А. М. Н. М. Могилянский – выдающийся российский этнограф и музеевед // Музей. Традиции. Этнич­ность. ХХ–ХХI вв. С.-Пе­тербург; Кишинев, 2002; Гай-Нижник П. До історії державної служби України: Державний секретаріат (канцелярія) Української Держави 1918 року // Вісн. держ. служби України. 2008. № 2.

Статтю оновлено: 2019