Могуча кучка | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Могуча кучка


Могуча кучка

«МОГУ́ЧА КУ́ЧКА» – творча співдружність російсь­ких композиторів М. Балакірева, О. Бородіна, М. Римського-Корсакова, М. Мусоргського, Ц. Кюї. Сформувалася наприкінці 1850 – на поч. 1860-х рр. з ініціативи М. Балакірева і В. Стасова у С.-Петербурзі. Ідейно-естет. позиції чл. «М. к.» формувалися під впливом рев. демократів. Спадкоємці М. Глінки й О. Даргомижського, учасники «М. к.» розвивали їхні художні принципи. Значну увагу вони (зокрема М. Мусоргський) приділяли зображенню життя знедоленого селянства, у творчості широко використовували фольклор. Найвищі мист. досягнення «кучкистів» виявилися в опер. жанрі («Борис Годунов», «Хованщина» М. Мусоргського, «Князь Ігор» О. Бородіна, «Псковитянка», «Садко», «Снігуронька», «Царева наречена», «Золотий півник» М. Римського-Корсакова) й симф., переважно програм., музиці (симфонії О. Бородіна, М. Балакірева, симф. твори М. Римського-Корсакова). Учасники «М. к.» залишили високохудожні зразки хор. й сольної вокал. творчості, крім рос., розробляли також чес., польс., іспан., грузин., вірмен., араб. та ін. нар. мелодії. Значну увагу приділяли укр. тематиці (опера «Сорочинський ярмарок», симф. картина «Ніч на Лисій горі», соло­співи «Гопак» і «На Дніпрі» М. Му­соргського, опери «Майська ніч» та «Ніч перед Різдвом» М. Римського-Корсакова). Чл. «М. к.» пропагували зх.-європ. класику. Вони мали великий вплив на становлення й розвиток нац. муз. культур народів Росії. Під кер-вом М. Римського-Корсакова вдосконалювали свою майстерність композитори України (М. Лисенко, Я. Степовий, Ф. Якименко), Вірменії (О. Спендіаров), Грузії (М. Баланчивадзе), Естонії (М. Саар), Латвії (Я. Вітол).

Літ.: Стасов В. В. Избранные сочинения. Т. 1–3. Москва, 1952; Римский-Корсаков Н. А. Летопись моей музы­кальной жизни. Москва, 1955; Лисенко М. Про народну пісню і про народність в музиці. К., 1955; Єфремова Л. Мусоргський і Україна. К., 1958; Гордеева Е. М. Могучая кучка. Москва, 1960; 1966.

Статтю оновлено: 2019