Модерність | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Модерність


Модерність

МОДЕ́РНІСТЬ (від франц. modernité – сучасність) – поняття, що етимологічно має спільне походження з модерном; у багатьох текстах їх ототожнюють. Застосування М. у відмінному від модерну значенні полягає у пріоритет. увазі до змінюваності соц. практик та їх плюральності, а не тяглості та цілісності. М. – властивість соц. практик, що акумулює й реалізує їхній транзитив. характер, містить відмову від догматич. ставлення до традицій та спрямованість на оновлювал. тенденції у всіх сферах сусп. життя – екон., політ., наук.-теор., філос.-дискурсив., етич., естет. та ін. Перше застосування терміна «М.» пов’язу­ють з іменем франц. поета, письменника, знавця живопису Ш. Бодлера, який в есеї «Le Peintre de la vie moderne» («Художник модерного життя», Париж, 1863) описав М. як плин. життєвий досвід в урбаніст. метрополісі, сповнений несподів. «розривів» та відкритий до новизни. У філос. дискурсі 19–21 ст. поняття «М.» застосовують як у філос. рефлексії щодо природи соц. практик, їхнього співвідношення з нормативністю (соц., етич., правовою), «епохою» як культурно-істор. цілісністю та процесом, так і в філос. саморефлексії й метафілософії, зокрема осмисленні питання про змінюваність самого філос. дискурсу, його «модернізацію» (або застарілість і зникнення) в умовах сучас. радикал. й непередбачуваних тех.-екон. та інформ.-технол. змін. Деякі сучасні амер. філософи (С. Кевелл, Дж. Бернстайн та ін.) вважають важливим та перспективним для філософії нове прочитання (а не буквал. відтворення) філос. романтизму. Зокрема, канад. філософ, один з авторів кн. «Phi­lo­sophical romanticism» («Філософський романтизм», 2006), Н. Ком­прідіс, посилаючись на класичні надбання амер. філософів Р.-В. Емерсона, Р. Рорті, нім. філософів М. Гайдеґґера, Ю. Габермаса, наголосив на важливій для розуміння «М.» думці про те, що філософія є «рефлексив. розкриттям» тих гетероген. соц. практик, що містять елементи трансформації («майбут. можливостей»). Це потребує «чутливості» до відмінності між сьогоденним і вчорашнім, до підтримки та «роб­лення» нового можливим. В укр. філос. думці 20 ст. значну увагу питанням модерну та М. у контексті істор. епох приділяли В. Петров, Ігор Костецький, відомі інтелектуали сучас. зх. укр. діаспори – Л.-М.-Л. Залеська-Онишкевич, О.-С. Ільницький, І.-Р. Макарик.

Літ.: B. Yack. The Fetishism of Mo­der­nities. Epochal Self-Consciousnes in Con­temporary Social and Political Thought. Notre Dame, 1997; L. Diepeveen. The Dif­ficulties of Modenism. New York, 2003; R. Rorty. Philosophy as Cultural Politics // Philosophical Papers. Cambridge, 2007. Vol. 4; Філософська думка західної української діаспори ХХ століття: ідеї та постаті. К., 2018.

Статтю оновлено: 2019