Модест | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Модест


Модест

МОДЕ́СТ (Стрельбицький Данило Костянтинович; 17(29). 12. 1823, с. Зіновинці, нині Шевченка Літин. р-ну Вінн. обл. – 13(26). 04. 1902, Житомир) – церковний діяч РПЦ. Закін. Кам’янець-Поділ. духовну семінарію (нині Хмельн. обл., 1847) і Київ. духовну академію (1853). У 1848 прийняв чернечий постриг, 1849 рукопоклад. на ієромонаха. 1854 вступив до Слуц. Свято-Троїц. монастиря (нині Білорусь). Від 1855 викладав у Слуц. духов. уч-щі. 1856 возвед. у сан ігумена, 1859 отримав ступ. магістра. Від 1858 – ректор і викл. Києво-Поділ. духов. уч-ща; від 1860 – інспектор і проф. Мінс. духов. семінарії. 1862 возвед. у сан архімандрита. Від 1863 – інспектор, проф. і бібліотекар Литов. духов. семінарії (м. Вільно, нині Вільнюс); від 1866 – інспектор і проф. Черніг. духов. семінарії; від 1868 – ректор Іркут. духов. семінарії (Росія). 1877 висвяч. на єпископа Єкатеринбурзького і вікарія Пермського, 1878 признач. вікарієм Холм.-Варшав. єпархії; від 1885 – єпископ Нижньогородський та Арзамаський; від 1889 – єпископ Волинський та Житомирський, намісник Свято-Успен. Почаїв. лаври (нині Кременец. р-н Терноп. обл.). 1892 отримав сан архієпископа. Ініціатор та організатор відкриття в Житомирі 1893 Давньосховища (музею) старожитностей, засн. Волин. церк.-археол. т-ва. Від 1894 – голова Волин. відділ. Православ. палестин. т-ва (Житомир).

Літ.: Булгаков С. Настольная книга для священно-церковнослужителей. К., 1913; Дегтева О. Святители земли Нижегородской. Нижний Новгород, 2003; Завальнюк К. В., Стецюк Т. В. Осяяний вищою мудрістю: церковний і громадський діяч Модест (Данило Стрельбицький) // Крає­знавство та музейна справа в Україні: Мат. Всеукр. наук.-краєзн. конф., присвяч. 145-річчю заснування Житомир. обл. краєзн. музею (27–29 жовт. 2010, Житомир). Ж., 2010.

Статтю оновлено: 2019