Модзалевський Вадим Львович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Модзалевський Вадим Львович


Модзалевський Вадим Львович

МОДЗАЛЕ́ВСЬКИЙ Вадим Львович (28. 03(09. 04). 1882, м. Тифліс, нині Тбілісі – 03. 08. 1920, Київ) – історик, генеалог, архівіст. Походив із давнього козац.-старшин. роду з Чернігівщини. Брат Б. Модзалевсь­кого. Закін. 1-й Кадет. корпус (1899) і Микол. інж. уч-ще (1902) у С.-Пе­тербурзі. Від 1902 служив у 14-му сапер. батальйоні в Києві. Під впливом старшого брата захопився вивченням історії, археології, археографії. Залучений до підготовки «Русского биографического словаря» (зокрема 1903 написав біогр. нарис про наказ. гетьмана П. Полуботка), вміщував публікації у «Киевской старине», «Записках НТШ» та ін. Обраний чл. Черніг. (1903) і Полтав. (1904) губерн. вчених архів. комісій, Істор. т-ва Нестора-літописця (1905). За звинуваченням в участі у рев. русі 1 листопада 1906 заарешт., однак через брак доказів незабаром звільнений. Переїхав до С.-Пе­тербурга, працював вихователем 1-го Кадет. корпусу. 1911 вийшов у відставку. Відтоді – вчений секр. Черніг. губерн. вченої архів. комісії; водночас 1911–12 – дир. Музею укр. старожитностей ім. В. Тар­новсь­кого; 1912–18 – секр. Черніг. дворян. депутат. зборів. На основі архів. матеріалів Департаменту герольдії в С.-Пе­тербурзі та особистих приват. архівів упорядкував «Малороссийский родословник» (К., 1908, т. 1; 1910, т. 2; 1912, т. 3; 1914, т. 4; т. 5: вип. 1–2, К., 1996–98; вип. 3–5, К.; С.-Пе­тербург, 2004), у якому подав генеалогію понад 200 козац.-старшин. й поміщиц. родів Чернігівщини; разом із В. Лукомським і Г. Нарбутом опублікував «Малороссийский гербовник» (С.-Пе­тербург, 1914; К., 1993). У 1917 як голова Черніг. ком-ту з охорони пам’яток мист-ва та старовини зробив знач. внесок у збереження архівів Черніг. губерн. жандарм. упр., музеїв, б-к, приват. зібрань. 1918 переїхав до Києва. Був головою Архівно-бібліотеч. відділу Гол. упр. мист-в і нац. культури; секр. Комісії для розроб­лення законопректів про заснування УАН; чл. Комісії для розгляду питання про герб та печатку Української Держави; чл.-засн. УНТ; від 1919 – голова Гол. архів. упр. і Всеукр. гол. архіву (розробив проект реформування архівів); кер. Комісії для складання біогр. словника укр. діячів УАН. Автор монографій «Украинское исскуство» (1917), «Основні риси українського мистецтва» (1918; обидві – Чернігів), «Гути на Чернігівщині» (К., 1926). Помер від хвороби. Особистий архів М. зберігається в Ін-ті рукопису НБУВ.

Літ.: Руммель В. В. Модзалевские (Модзолевские, Маздалевские). С.-Пе­тер­бург, 1902; Ернст Ф. Вадим Львович Модзалевський // Зб. Секції мист-в Укр. наук. т-ва в Києві. Т. 1. К., 1921; Ткаченко М. З нової історіографії Чернігівщини // Чернігів і Пн. Лівобережжя. К., 1928; Ясенчик В. Вадим Модзалевський – український родознавець // Рід та Знамено. Ч. 2. Франкфурт, 1947; Оглоблин О. Микола Василенко й Вадим Модзалевсь­кий // УІ. 1966. № 3–4; Коваленко О. Б. В. Л. Модзалевський як історик України // УІЖ. 1972. № 4; Белоконь С. И. Генеалогические материалы в архиве В. Л. Модзалевского // Археогр. ежегод. за 1979. Москва, 1981; Його ж. Вчений, якого я люблю // Україна: Наука і культура. Вип. 29. К., 1996; Його ж. Сторінками загиблого «Діаріуша» // ПУ. 1998. Ч. 1; Томазов В. В. Генеалогія козацько-старшинських родів: історіографія та джерела (друга пол. ХVІІ – поч. ХХ ст.). К., 2006.

Статтю оновлено: 2019