Мозурюнас Владас

МОЗУРЮ́НАС Владас (Mozūriūnas Vladas; 01. 02. 1922, Каунас — 09. 06. 1964, Вільнюс) — литовський поет. Член СП Литви (1943). Закін. Вищі літ. курси при Літ. ін­ституті в Москві (1958). Працював ред. у ЗМІ (1940–64). Автор зб. віршів «Žemės sauja» («Жменя землі», 1947), «Saulėtekis» («Схід сонця», 1950), «Sąžinė ne­­gali tylėti» («Сумлі­н­ня не може мовчати», 1952), «Varpos iš laukų» («Польове колос­ся», 1955), «Šaltinis prie kelio» («Криниця край дороги», 1957) та ін., в яких осн. мотиви — героїка 2-ї світової вій­ни, романтика моря, краса інтим. почут­тів, а також істор. минуле Вільнюса. Зб. віршів «Vilniaus etiudai» («Вільнюські етюди», 1958; 1980) була однією з перших спроб більш вільно осмислити історію й культуру міста в рад. період. Писав для дітей — поема «Legenda apie Vilniaus pilį» («Легенда про Вільнюський замок», 1971) тощо. Усі за­знач. твори опубл. у Вільнюсі. У ст. «Tautų draugystės dai­nius» («Спів­ець дружби народів», 1961) роз­глянув творчість П. Тичини. Написав вірш-присвяту «Tarasui Ševčenkai» («Тарасові Шевченку»), пере­клав деякі поезії укр. поета, а також П. Тичини, П. Воронька, М. Гірника, І. Неходи, М. Шеремета. Окремі вірші М. українською мовою пере­клали В. Лагода, М. Шеремет, Д. Головко, Д. Чередниченко, М. Литвинець, Н. Поклад.

Завантажити статтю