Моісеєнко Віктор Прокопович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Моісеєнко Віктор Прокопович


Моісеєнко Віктор  Прокопович

МОІСЕ́ЄНКО Віктор Прокопович (02. 02. 1923, м-ко Ржищів Київ. пов. Київ. губ., нині місто Київ. обл. – 02. 06. 2012, Київ) – архітектор. Чоловік Н. Новаковської. Канд. арх-ри (1969). Чл. НСАУ (1960-і рр.). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Закін. Київ. худож. ін-т (1952; викл. О. Вербицький, В. Кричевський), Моск. вище інж. уч-ще (1941), курси при Військ.-інж. академії (Москва, 1957, 1962). Працював у Києві: кер. сектору НДІ історії й теорії арх-ри Академії арх-ри УРСР; від 1987 – ст. н. с., від 2003 – почес. д-р НДІ теорії та історії арх-ри і містобудування. Наук. дослідження: історія арх-ри України 1921–37.

Пр.: Архітектура Радянської України за 40 років. 1957; Суми: Істор.-архіт. нарис. 1966 (спів­авт.); Архітектура Радянської України. 1976; 1986 (спів­авт.); Киев: История городов и сел УССР. 1982 (спів­авт.); Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР. 1999. Т. 2 (усі – Київ).

Тв.: надгробок О. Вербицького у Києві (1961, скульптор І. Макогон), проекти Деснян., Дніпров., Ічнян. і Мезин. ландшафт. парків (1979–80, спів­авт.), істор.-архіт. опорні плити центрів міст Чернівці (1986), Умань (Черкас. обл.), Конотоп (Сум. обл.; обидва – 1990–91, спів­авт.).

Статтю оновлено: 2019