МОЙСЕ́ЄВ Семен Самійлович (23. 11. 1929, Полтава — 05. 06. 2002, Мос­ква) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1970), професор (1985). Державна премія УРСР (1979), СРСР (1987) у галузі н. і т. Закін. Харків. університет (1952), де 1976–79 за сумісництвом працював професор кафедри фізики плазми. 1952–54 — у Словʼян. учител. ін­ституті (Сталін., нині Донец. обл.); 1954–59 — у Полтав. інж.-буд. ін­ституті; 1959–68 — в Ін­ституті ядер. фізики АН СРСР (м. Новосибірськ, РФ): 1963–68 — старший науковий спів­робітник; водночас 1963–68 — доцент кафедри заг. фізики Новосибір. університету; 1968–80 — старший науковий спів­робітник Харків. фіз.-тех. ін­ституту АН УРСР; 1980–2002 — зав. сектору спец. питань гідрофізики, завідувач від­ділу космогеофізики Ін­ституту косміч. дослідж. РАН (Москва). Основні напрями наук. досліджень: про­блема стійкості в плазмі та гідродинаміці; лінійна й нелінійна транс­формація хвиль в неоднорід. середовищі й нестаціонар. плазмі; структурні властивості турбулентності в плазмі та гідродинаміці; спірал. динаміка неліній. середовищ; нерівноважні роз­поділе­н­ня заряджених часток і радіо­ізотопні джерела струму; хвильові процеси і про­блема стійкості кирал. середовищ.