Кілару Іван Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кілару Іван Іванович

КІЛА́РУ Іван Іванович (15. 02. 1937, с. Молниця, нині Герцаїв. р-ну Чернів. обл. – 01. 06. 1994, Чернівці) – поет, перекладач. Чл. СПУ (1969). Закін. Чернів. ун-т (1959), ВПШ при ЦК КПУ (1979). Учителював; від 1965 – на журналіст. роботі; 1967–94 – ред. г. «Zorile Bucovinei» («Зоря Буковини», Чернівці). Дебютував 1954 у г. «Стягул Рошу» (м. Герца Чернів. обл.). Друкувався у г. «Тинеримя Молдовей», «Молдова Сочиалистэ», «Буковина Советикэ», ж. «Культура», «Нистру», «Молдова». Писав румун. мовою. Автор зб. поезій «Чинстире плугарулуй» («Хліборобська слава», 1968), «Дестэйнуире» («Сповідь», 1969), «Патрия дин мине» («Батьківщина в мені», 1970; усі – Ужгород), «Амезь буковинене» («Буковинські полудні», Кишинів, 1972), «Мэрия са омул» («Її величність Людина», 1973), «Мажистрала луй Октомбрие» («Проспект Жовтня», 1975), «Извоаре фербинць» («Гарячі джерела», 1977), «Де ворбэ ку вииторул» («Розмова з майбутнім», 1980), «Флориле рекуноштинцей» («Квіти визнання», 1983), «Кынтечеле веций» («Пісня життя», 1985), «Арбореле фрэцией» («Древо братерства», 1987; усі – Ужгород). Поезія К. близька до румун. фольклору. Осн. у творчості К. – життя повоєн. буковин. села, зміни в побуті та психології людей. Переклав румун. мовою низку творів Ю. Федьковича, М. Ткача, А. М’ястківського. Окремі вірші К. із румун. мови переклали М. Івасюк, М. Ткач, М. Влад, В. Колодій, П. Палій, Н. Гурвіц.

Літ.: Івасюк М. Іванові Кілару – 50 // ЛУ. 1987, 19 лют.; Бостан Г. Поезія світла і барв // Молодий буковинець. 1987, 26 лют.; Іон Кілару: [Некролог] // Час. 1994, 3 черв.

А. С. Іваницька

Стаття оновлена: 2013