Мойсинці | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мойсинці


Мойсинці

МО́ЙСИНЦІ – село, що належало до Іркліївського району Черкаської області, а 1960 було затоплене водами Кременчуцького водосховища. На тер. М. раніше протікала р. Ірклій і її ліва притока Мачуха. На околиці знайдено артефакти неоліту, доби бронзи, зарубинец. та пеньків. культур. Вперше згадуються у писем. джерелах 1-ї пол. 17 ст. За нар. переказами, назва походить від першого поселенця козака Мойсі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Відтоді село входило до складу Іркліїв. сотні Переяслав. полку. До 1727 всі мешканці були козаками. 1782–96 – у складі Київ. намісництва; 1797–1801 – Малорос., 1802–1920 та 1922–25 – Полтав., 1920–22 – Кременчуц. губ.; 1782–1923 – Золотоніс. пов. Від 1770-х рр. до 1917 у місц. церкві св. Якима й Анни служили парохами, дяками та паламарями представники родини Міхновських, вихідцями з якої були архієпископ УАПЦ Юрій і брати громад.-політ. діячі Гаврило та Михайло Міхновські. Від 1797 – волос. центр. 1885 Мойсин. волость складалася з 9-ти поселень і 12-ти сільс. громад (1490 дворів, 10 171 особа). Тоді ж у М. було 248 дворів, мешкали 1592 особи, працювали 17 вітряних млинів. 1917–20 функціонувала Мойсин. укр. змішана г-зія, що мала програми з укр. мови. У ній викладав математику один з засн. укр. геодез. школи А. Моторний. Водночас існував осередок «Просвіти», що значно впливав на світогляд мойсин. селян. У квітні 1917 учасники багатолюд. зібрання в М. написали лист-звернення: «Вітаємо славну Центральну Київську Українську Раду! Слава Вам, борці за долю рідної матері України! Хай живе воля! Хай живе федеративна республіка! Хай живе автономна Україна без холопа і пана навіки!». Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923 у складі Золотоніс. округи з Васютин., Мельників., Мойсин. і пн. частини Іркліїв. волостей утвор. Іркліїв. р-н (1959 ліквідовано). 1925–27 – село Черкас., 1927–30 – Шевченків. округ; 1932–37 – Київ., 1937–54 – Полтав., від 1954 – Черкас. обл. Кілька десятків сімей розкуркулили. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена 85-ти жертв), зазнали сталін. репресій. Від вересня 1941 до вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали 680 осіб, з них 400 загинули. 1960 мешканців села переселили до неподалік новозасновано­го с. Придніпровське (1956; нині Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл.; знаходиться за бл. 20 км від смт Чорнобай, 1,5 км від с. Іркліїв і 700 м від автомобіл. шляху нац. значення Бориспіль–Маріу­поль; мешкає бл. 1 тис. осіб). Серед видат. уродженців – письменник Іван Ле, канонізований церк. діяч РПЦ Інокентій (Біда).

Літ.: Омелечко Р. Джерела пам’яті. Мойсинці, Демки, Придніпровське від найдавніших часів до сьогодення. Чорнобай, 2013; Приліпко М. Чорнобаївщина: нариси історії населених пунктів (від найдавніших часів до сьогодення). Чк., 2013. Кн. 1; 2014. Кн. 2.

Статтю оновлено: 2019