Мокрецький Степан Олександрович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мокрецький Степан Олександрович


Мокрецький Степан  Олександрович

МОКРЕ́ЦЬКИЙ Степан Олександрович (11. 05. 1862, с. Дітрики, нині Гроднен. обл., Білорусь – 09. 04. 1932, м. Вільно, нині Вільнюс) – війсь­ковик. Генерал-хорунжий. Закін. Псков. кадет. корпус (Росія), Ризьке піхотне юнкер. уч-ще (1881). Служив у 101-му піхот. Перм. і 171-му піхот. Кобрин. полках. Під час 1-ї світ. вій­ни у ході Сх.-Прус. операції восени 1914 важкопораненим потрапив у нім. полон. Звільнений як військ. інвалід, демобілізований. За Гетьманату 1918 – ком-р бригади 6-го Полтав. армій. корпусу. В березні 1919 звернувся до Польс. військ. місії в Одесі з проханням зарахувати на службу. Відтоді служив у польс. армії, був ком-ром 8-ї піхот. дивізії, командувачем Мінської етап. округи, ген. округи «Помор’я», 1-м корпусом військ Серединної Литви.

Літ.: Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007; A. Ko­­lańczuk. Ukraińscy generałowie w Polsce. Emigranci polityczni: Słownik biograficzny. Przemyśl, 2009.

Статтю оновлено: 2019