Мокрий Володимир | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мокрий Володимир


Мокрий Володимир

МО́КРИЙ Володимир (18. 04. 1949, с. Драва, нині Вармін.-Мазур. воєводства, Польща) – український літературознавець і громадський діяч у Польщі. Д-р габіліт. (1997), проф. (2002). Орден «За заслуги» 2-го ступ. (2009). Закін. Яґеллон. ун-т у Кракові (1972), де й працює: 1999–2003 – зав. каф. україністики, від 2004 – зав. каф. українознавства. Наук. дослідження: історія сх.-слов’ян. літ-ри, куль­­тур­но-літ. життя українців у Галичині в 19 ст. Для сприяння укр.-польс. порозумінню та популяризації укр. культури в Польщі 1987 заснував і очолив у Кракові Фундацію св. Володимира – Хрестителя Київ. Русі. Був депутатом сейму Польщі (1989–91).

Пр.: Церква в житті українців. Л.; Краків; Париж, 1993; Od Iłariona do Skoworody. Antologia poezji ukraińskiej XI–XVIII wieku. Kraków, 1996; Literatura i myśl filozoficzno-religijna ukraińskiego romantyzmu. Szew­czenko, Kostomarow, Szaszkiewicz. Kraków, 1996; «Ruska Trójca». Karta z dziejów życia literackiego Ukraińców w Galicji w pierwszej połowie XIX wieku. Kraków, 1997; Ukraina Wasyla Stefanyka. Kraków, 2001; Duchowe źródła pomarańczowej rewolucji na Ukrainie w 2004 roku. Kraków, 2006; Sobory Rusi Kijowskiej jako opoka ducha w życiu naro­du ukraińskiego i w Liście «Orientale Lumen» świętego Jana Pawła II. Kraków, 2014.

Літ.: Зимомря М. Хресна дорога Укра­їнської церкви в дослідженні В. Мокрого // За вільну Україну. 1995. № 10.

Статтю оновлено: 2019