МОКРОУ́СОВ Олексій Васильович (справж. — Хома Матві­йович; псевд. — Савін; 09(21). 06. 1887, с. Понирі, нині Курської обл., РФ — 28. 10. 1959, Сімферополь) — партійний діяч, військовик. Від 1908 служив на Балт. флоті. 1912 заарешт. за рев. пропаганду. Втік з-під слідства за кордон, де при­єд­нався до анархо-синдикалістів. Після Лютн. революції 1917 повернувся до Росії. Під час більшов. пере­вороту в жовтні того ж року на чолі загону моряків захопив Центр. теле­графне агентство у Петро­граді (нині С.-Пе­тербург). Делегат 2-го Всерос. зʼ­їзду рад. На­прикінці 1917 прибув до Сева­стополя, де сприяв захоплен­ню влади більшовиками. Брав участь у зброй. боротьбі проти кримськотатар. «ескадронців», військ генерала Л. Корнілова, нім. військ. Від серпня 1919 командував бригадою в Задні­пров. дивізії. 21 липня 1920 при­знач. командувачем партизан. силами Криму (Крим. пов­стан. армією). В лютому 1921 у с. Кара-Кіят (нині Грушеве Сімфероп. р-ну) створив і очолив першу в Криму с.-г. комуну. 1923–36 — зав. Крим. заповід­ника; 1936–39 — військ. радник командувача Араґон. фронту під час громадян. вій­ни в Іспанії. Від жовтня 1941 до липня 1942 — нач. Крим. штабу партизан. руху. Від­давав накази щодо роз­стрілу партизан, дії яких йому не подобалися, за що був знятий із посади й від­правлений на фронт. Від серпня 1943 — у роз­поряджен­ні командувача Пн.-Кавказ. фронту. Після вій­ни працював дир. Крим.ТЕС, очолював турист.-екс­курс. бюро в Сімферополі. Автор спогадів «В горах Кры­ма: Записки о красно-партизанском движении во врангелевском тылу» (Сф., 1940).