Морозов Іван Олександрович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Морозов Іван Олександрович


Морозов Іван  Олександрович

МОРО́ЗОВ Іван Олександрович (14. 01. 1920, с. Лебедин Звенигород. пов. Київ. губ., нині Шполян. р-ну Черкас. обл. – 22. 03. 2010, Мос­ква) – військовик. Герой Рад. Союзу (1943). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Держ. та бойові нагороди СРСР. В армії від 1938. Закін. Харків. артилер. уч-ще (1940), Військ. артилер. інж. академію (Москва, 1956), артилер. інж.-тех. курси Пензен. вищого артилер. інж. уч-ща (РФ, 1961). На фронті від 1941. Відзначився у липні 1944 як ком-р батареї 76-мм гармат 940-го артилер. полку 370-ї стрілец. дивізії під час форсування Вісли та утримання плацдарму побл. м. Пулави (нині Люблін. воєводства, Польща). Після вій­ни продовжив службу в армії, зокрема викладав у Тамбов. артилер.-тех. (РФ, 1956–58) і Київ. вищому артилер. інж. (1958–59) військ. уч-щах. Від 1971 – полковник у запасі. Мешкав у Москві, до 1981 працював у Всесоюз. н.-д. експерим.-конструктор. ін-ті продовол. машинобудування.

Статтю оновлено: 2019