Морозов Микола Олександрович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Морозов Микола Олександрович


Морозов Микола  Олександрович

МОРО́ЗОВ Микола Олександрович (Морозов Николай Александрович; 25. 06(07. 07). 1854, с. Борок, нині Ярослав. обл., РФ – 30. 07. 1946, там само) – російський письменник, учений, діяч революційно-народницького руху. Почес. чл. АН СРСР (1932). Засл. діяч н. РРФСР (1934). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Навч. у класич. г-зії в Москві (1869–74). Захоплювався природн. науками і заснував у г-зії Т-во любителів природознавства, де виступав з доповідями, випускав рукопис. журнал. На поч. 1870-х pp. увійшов до моск. гуртка «чайковців», брав участь у «ходінні в народ», 1874 емігрував у Швейцарію. Ред. г. «Работникъ» (Женева). Вступив до І Інтернаціоналу. Під час повернення в Росію був заарешт. і кинутий до в’язниці (1875–78). Після звільнення вступив до орг-ції «Земля і воля», від 1879 – чл. виконкому «Народної волі». 1880 емігрував у Швейцарію. Один із засн. видання ж. «Русская социально-революционная библиотека» (Женева). Слухач ф-ту «наука й літ-ра» Женев. ун-ту. Під час поїздки у Лондон познайомився з К. Марксом. 1881 за­арешт. під час нелегал. повернення в Росію та засудж. на довічну каторгу – покарання відбував у Петропавлів. і Шліссельбур. фортецях (С.-Петербург); звільнений за амністією 1905. У 1912–13 за антиуряд. мотиви у зб. віршів «Звѣздныя пѣсни» (Москва, 1910; кн. 1–2, 1920–21) знову ув’язне­ний – покарання відбував у Двін. фортеці (Латвія); звільнений за амністією на честь 300-річчя царювання Романових на поч. 1913, присвятив себе наук.-пед. діяльності. 1918–46 очолював Природн.-наук. ін-т ім. П. Лесгафта у Ленінграді. 1919–40 – ред. ж. «Известия Ленинградского научного института им. П. Лесгафта». Автор наук. праць з історії культури та релігії (зокрема «Откровеніе въ грозѣ и бурѣ», 1907; «Пророки», 1914; «Христос», т. 1–7, 1924–32; усі – Москва), астрономії, фізики, хімії, математики тощо. Висловив думки про складну будову атома, взаємну перетворюваність атомів, можливість одержання ядер. енергії, про існування інерт. елементів тощо. Писав рев. поезії – зб. «Стихо­творения» (Женева, 1880), «Изъ стѣнъ неволи» (Ростовъ-на-Дону; С. Петербургъ, 1906). Залишив спогади «Повести моей жизни» (Москва, т. 1–4, 1916–18; Мос­ква; Ленинград, т. 1–3, 1928; Мос­ква, т. 1–2, 1965). Був знайомий з М. Драгомановим та ін. діячами укр. визв. руху. Окремі твори М. укр. мовою переклали І. Франко, Х. Алчевська та ін. Ім’ям М. названі мала планета-астероїд Морозовія та кратер на зворот. боці Місяця. У рідному селі, у будинку, де народився, жив та помер М., відкрито Музей його імені.

Пр.: Періодическія системы строенія вещества: Теорія образованія химичес­кихъ элементовъ. Москва, 1907; Д. И. Мен­делѣевъ и значеніе его періодической системы для химіи будущаго. Москва, 1908; Основы качественнаго физико-математическаго анализа и новые физические факторы, обнаруживаемые имъ въ различныхъ явленіяхъ природы. Мос­ква, 1908; Въ поискахъ философскаго камня. С.-Петербургъ, 1909; Письма изъ Шлиссельбургской крѣпости. С.-Петер­бургъ, 1910; На войнѣ: Разсказы и раз­мышленія среди окоповъ. Москва, 1916; Среди облаков: [о воздухоплавании и авиации]. Ленинград, 1925; укр. перекл. – Дума // Думи і пісні найзнатніших європейських поетів. Л., 1879; Повісті мойого життя. Х., 1933; [Вірші] // Літ. спадщина. Т. 1, вип. 1. Іван Франко. К., 1956.

Літ.: Круковская Л. Н. А. Морозовъ: Очеркъ жизни и дѣятельности. Москва, 1912; Морозова К. Николай Александрович Морозов: К 90-летию со дня рождения. Москва; Ленинград, 1944; Осьмаков Н. В. Поэзия революционного народничества. Москва, 1961; Жданов С. М. Про деякі зв’язки М. О. Морозова з Україною // Боротьба між матеріалізмом та ідеалізмом на Україні в XIX ст. К., 1964; Озеров В. С. Н. А. Морозов. Ленинград, 1966; Внучков Б. С. Узник Шлиссельбурга. Ярославль, 1969; 1988; Жданов С. М. М. О. Морозов. К., 1971; Нагорная Н. М. Украинские переводы из русской революционно-народнической поэзии 70-х годов XIX века // Вісн. Київ. ун-ту. Сер. Філологія. 1974. № 16; Николай Александрович Морозов (1854–1946): [Биобиблиография]. Москва, 1981; Николай Александрович Морозов – ученый-энци­клопедист: [Сб. ст]. Москва, 1982; Твардовская В. А. Н. А. Морозов в русском освободительном движении. Москва, 1983.

Статтю оновлено: 2019