Морозов Олександр Олександрович

МОРО́ЗОВ Олександр Олександрович (03(16). 10. 1904, с. Бєжиця, нині у складі м. Брянськ, РФ — 14. 06. 1979, Харків) — кон­структор бронетанкової техніки. Генерал-ма­­йор-інж. (1945). Доктор технічних наук (1972). Двічі Герой Соц. Праці (1943, 1974). Сталін. (1942, 1946, 1948) і Ленін. (1967) премії. Закін. Харків. мех. технікум (1932). Від 1919 працював на Харків. паровозобуд. заводі № 183 спочатку діловодом, згодом — копіювальником, креслярем і кон­структором. Брав участь у створен­ні перших у СРСР гусенич. тракторів «Комунар», під керівництвом О. Фірсова — танків серії БТ (транс­місія); роз­роблен­ні дослід. танків А-20 і А-32, а також серій. Т-34. Після смерті М. Кошкіна — гол. кон­структор заводу № 183, що у жовтні 1941 еваку­йов. у м. Нижній Тагіл (РФ), де М. — гол. кон­структор Урал. танк. заводу № 183. Під його керівництвом удосконалено танк Т-34, роз­роблено дослід. танк Т-43 і серій. Т-34-85 (1943). Танки Т-44 (1944) і Т-54 (1945), створ. під керівництвом М., мали унікал. бо­йові характеристики та ви­значили тенденції подальшого роз­витку світ. танкобудува­н­ня. Танків Т-54 і його глибокої модернізації Т-55 загалом виготовлено понад 70 000 од. — більше, ніж будь-яких ін., що зумовлено простотою кон­струкції, низькою ціною і високою ефективністю машин цього типу. Від 1951 — гол. кон­структор танк. КБ-60М від­новленого Харків. заводу транс­порт. машинобудува­н­ня № 75 (від 1957 — «Завод ім. В. Малишева»). М. очолював роз­робле­н­ня танків Т-64 (1963) і Т-64А (1966). Завдяки за­стосуван­ню нового унікал. танк. дизеля 5ТДФ (також сконстру­йов. на З-ді ім. В. Малишева) вдалося створити машину з габаритами, масою і рухливістю серед. танка, яка по броні й озброєн­ню пере­вершує важкі танки. Вперше у світі танк оснащено механізмом заряджа­н­ня, що до­зволило скоротити екіпаж до 3-х осіб та істотно зменшити обʼєм бо­йового від­діле­н­ня. Т-64А якнайкраще реалізував концепцію єдиного бо­йового танка та випередив світ. танкобудува­н­ня на 15 р. За­стосува­н­ня вузлів Т-64А і технології його виробництва при виготовлен­ні танків Т-72 і Т-80 до­зволило СРСР зберігати світ. лідерство у танкобудуван­ні до серед. 1970-х рр. У 1966 організов. самост. під­приємство — Харків. КБ з машинобудува­н­ня, нач. і гол. кон­структором якого став М. (див. Харківське кон­структорське бюро з машинобудува­н­ня ім. О. Морозова). 1972 з його ініціативи у Харків. політех. ін­ституті від­крито каф. коліс. і гусенич. машин (від 1979 — ім. М.), що готує танкобудівників. 1972 М. захистив доктор. дис., хоча й не мав диплома про вищу освіту. 1976 він ви­йшов на пенсію за станом здоровʼя, однак залишався консультантом у КБ. Завдяки діяльності М. у Харкові остаточно сформувалася оригін. наук.-тех. школа танкобудува­н­ня, основи якої закладені О. Фірсовим та М. Кошкіним. Її від­різняє ретел. опрацюва­н­ня компонува­н­ня танка, компактність і простота його кон­струкції, що до­зволяє не лише зменшити габарити, а, отже, і масу танка, але й під­вищити його надійність. Найважливіша складова успіху харків. машин — за­стосува­н­ня спец. танк. дизелів влас. кон­струкції та виробництва. Серед здобутків Харків. школи танкобудува­н­ня — Т-34, якого багато фахівців, зокрема й іноз., вважають кращим танком усіх часів і народів, та Т-54 і Т-64А, що ви­значили подальший роз­виток світ. танкобудува­н­ня. Імʼям М. на­звано Харків. КБ з машинобудува­н­ня, Харків. мех. технікум, вулицю у Харкові. У Брянську встановлено погру­д­дя М., у Харкові — мемор. дошки на адм. корпусі З-ду ім. В. Малишева, на будинку, де він мешкав, і на корпусі Нац. тех. університету «Харків. політех. ін­ститут», де роз­таш. каф. його імені.

Завантажити статтю