МОРО́ЗОВ Петро Осипович (Морозов Пётр Осипович; псевд. — Северов; 13(25). 01. 1854, м. Нижній Новгород, Росія — 08. 02. 1920, Петро­град, нині С.-Петербург) — російський історик літератури, театро­знавець. Член-кореспондент С.-Пе­тербур. АН (1912). Закін. С.-Пе­тер­бур. університет (1876), де 1880 захистив магістер. дис. «Ѳеофанъ Прокоповичъ, как писатель: очеркъ изъ исторіи рус­ской литературы въ эпоху преобразованія», в якій дав ґрунт. аналіз творчості й діяльності Ф. Прокоповича, С. Яворського, роз­крив роль київ. учених у роз­витку рос. культури 17 — поч. 18 ст. 1885–94 — приват-доцент цього Університету, потім служив у різних ві­домствах. За рад. часу — спів­роб. театр. від­діл. Наркомосу РСФРР. Досліджував біо­графію і творчість О. Пуш­кіна, зокрема під­готував і видав його «Со­браніе сочиненій» у 7-ми т. (1887) та «Сочиненія и письма» у 8-ми т. (1903–06); окремі пита­н­ня сло­вʼян. літ-р. 1889 на­друкував 1-й т. цін­ного вид. «Исторія рус­скаго театра до половины ХVIII столѣтія» (доповнене пере­ви­да­н­ня кн. «Очер­ки изъ исторіи рус­ской драмы ХVII и ХVIII столѣтій», 1888), в якому писав про своєрідність укр. вертепу, роз­виток драми в Київ. академії (твори С. Полоцького, Ф. Прокоповича, Л. Горки, М. Довгалевського, Г. Кониського та ін.), вплив укр. драми на рос. театр. Йому належить низ­ка статей про театр в «Еже­годникѣ Императорскихъ теат­ровъ» та ін. журналах. М. брав участь у створен­ні «Библіотеки Великихъ писателей» під ред. С. Венгерова, під­готовці «Энци­клопедическаго словаря» Ф. Брок­гауза та І. Ефрона, вид. «Всеобщей исторіи литературы» (1880–­85) за ред. В. Корша та О. Кирпичникова) — у т. 3 (1888) склав роз­­діл «Славянскіе литера­туры». Усі за­знач. твори опубл. у С.-Пе­тер­бурзі.