Морозовський Ной Самійлович

МОРОЗО́ВСЬКИЙ Ной Самійлович (05. 07. 1892, м. Олександрія Херсон. губ., нині Кіровогр. обл. — 14. 09. 1953, Київ) — лікар-фтизіатр. Чоловік М. Чижевської — сестри Д. Чижевського. Навч. у Петрогр. психоневрол. ін­ституті (нині С.-Петербург, 1914–18), закін. мед. факультет Київ. університету (1919). Працював у Харкові: 1920–25 — зав. під­від­ділу заг. та спец. мед. допомоги та секції боротьби з туберкульозом Наркомату охорони здоровʼя УРСР; від 1925 — завідувач від­ділу соц. патології і профілактики туберкульоз. ін­ституту. 1932 присвоєно кваліфікацію проф. без захисту доктор. дис., 1946 ВАК затв. ступ. д-ра мед. н. та зва­н­ня проф. Від 1934 — за­ступник директора з наук. частини, зав. терапевт. клінікою, 1944–46 — директор, 1946–50 — наук. кер. Київ. туберкульоз. ін­ституту (нині Ін­ститут фтизіатрії і пульмонології НАМНУ), водночас 1935–53 — завідувач кафедри фтизіатрії Київ. ін­ституту удосконале­н­ня лікарів. Під час 2-ї світової вій­ни пере­бував у евакуації в Уфі (РФ), був консультантом у шпиталях. 1944–49 — гол. фтизіатр МОЗ УРСР. У звʼязку з фабрикува­н­ням «справи лікарів» 1953 кілька разів викликався на допити у КДБ. Осн. напрям наук. діяльності — організація виявле­н­ня та лікува­н­ня туберкульозу. У рідному місті його імʼям на­звано провулок.

Завантажити статтю