Морозовський Ной Самійлович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Морозовський Ной Самійлович


Морозовський Ной Самійлович

МОРОЗО́ВСЬКИЙ Ной Самійлович (05. 07. 1892, м. Олександрія Херсон. губ., нині Кіровогр. обл. – 14. 09. 1953, Київ) – лікар-фтизіатр. Чоловік М. Чижевської – сестри Д. Чижевського. Навч. у Петрогр. психоневрол. ін-ті (нині С.-Петербург, 1914–18), закін. мед. ф-т Київ. ун-ту (1919). Працював у Харкові: 1920–25 – зав. підвідділу заг. та спец. мед. допомоги та секції боротьби з туберкульозом Наркомату охорони здоров’я УРСР; від 1925 – зав. відділу соц. патології і профілактики туберкульоз. ін-ту. 1932 присвоєно кваліфікацію проф. без захисту доктор. дис., 1946 ВАК затв. ступ. д-ра мед. н. та звання проф. Від 1934 – заст. дир. з наук. частини, зав. терапевт. клінікою, 1944–46 – дир., 1946–50 – наук. кер. Київ. туберкульоз. ін-ту (нині Ін-т фтизіатрії і пульмонології НАМНУ), водночас 1935–53 – зав. каф. фтизіатрії Київ. ін-ту удосконалення лікарів. Під час 2-ї світ. вій­ни перебував у евакуації в Уфі (РФ), був консультантом у шпиталях. 1944–49 – гол. фтизіатр МОЗ УРСР. У зв’язку з фабрикуванням «справи лікарів» 1953 кілька разів викликався на допити у КДБ. Осн. напрям наук. діяльності – орг-ція виявлення та лікування туберкульозу. У рідному місті його ім’ям названо провулок.

Пр.: Парагилюсный туберкулез у взрос­лых. К., 1937; Клиника гематогенно-диссеминированного туберкулеза легких. К., 1939; Искусственный пневмоторакс. Уфа, 1942 (спів­авт.); Раннее выявление туберкулеза легких. К., 1946; Клиника лечебного пневмоторакса. К., 1946 (спів­авт.); Ранние формы туберкулеза и их выявление. К., 1952.

Літ.: Сліпуха І. М. Роль Н. С. Мо­­ро­­зовського в організації боротьби з туберкульозом в Україні (до 100-річчя з дня народження) // УПЖ. 1994. № 4.

Статтю оновлено: 2019