Морозюк Георгій Іванович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Морозюк Георгій Іванович


Морозюк Георгій  Іванович

МОРОЗЮ́К Георгій Іванович (15. 03. 1944, с. Ступне Здолбунів. р-ну Рівнен. обл.) – актор. Нар. арт. України (2009). Премії ім. С. Воробкевича (2001), ім. Леся Курбаса (2013). Закін. театр. студію при Київ. драм. театрі ім. І. Франка (1967; викл. Д. Алексідзе). Працював у Львів. муз.-драм. театрі ім. Ю. Дрогобича (м. Дрогобич, 1969–97). Від 1997 – у Рівнен. муз.-драм. театрі. М. – актор широкого твор. діапазону. М. притаманні актор. пластика, перевтілення в характер створюв. образу.

Ролі: Серадський («Гальшка Острозька» О. Огоновича), Василь («Циганка Аза» М. Старицького), Стецько («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’я­ненка), Дон Жуан («Кам’яний гість» Лесі Українки), Лука («Любов на світанні» Я. Галана), Гнат («Сльози Божої Матері» У. Самчука), Шрамко («Берестечко» за Л. Костенко), Водзінський («Літо в Ноані» Я. Івашкевича), Подкольосін («Одруження» М. Гоголя), Попандопуло («Весілля в Малинівці» О. Рябова, Л. Юхвіда), Антон («Піти й не повернутись» В. Бикова), Авдій («Плаха» за Ч. Айтматовим), Ґуставо («Терпкий аромат трояндової ночі» А. Касони); у кіно – Юзьо («Високий перевал», 1981, реж. В. Денисенко), Вивера («Легенда про княгиню Ольгу», 1983, реж. Ю. Іллєнко), Контррозвідник («Легенда про безсмертя», 1985, реж. Б. Савченко), Катраник («Голод 33», 1991, реж. О. Янчук), Священик («Вінчання зі смертю», 1992, реж. М. Мащенко), Вовк («Золоте курча», реж. В. Крайнєв), Лейтенант Василенко («Страчені світанки», реж. Г. Кохан; обидва – 1993); усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка.

Літ.: Басараба В. І кожне прожити життя // Вільне слово. 2002, 17 лип.

Статтю оновлено: 2019