Морріс Соня-Віолетта 23.07

МÓР­РІС Соня-Віолет­та (Моrris Sonia Vio­let; дівоче — Стратичук; 23. 07. 1933, м. Віндзор, провінція Онтаріо, Канада — 05. 04. 2007, м. Бернабі, провінція Британ. Колумбія, Канада) — канадський філолог, редактор, пере­кладачка. З походже­н­ня українка. Здобула ступ. бакалавра гуманістики в Університеті Макґіл­ла (1957), бакалавра (1960) та магістра (1968) педагогіки в Саскачеван. університеті (обидва — Канада), магістра філософії в Колумбій. університеті (США, 1976). Учителювала в початк. та серед. школах (1958–63); викладала в Саскачеван. університеті (1964–96), обій­маючи різні посади, зокрема 1992–96 — за­ступник декана від­ділу пед. психології. Чимало зробила для роз­витку україністики в системі канад. освіти як засн. і кер. (1968–79) Обʼ­єдн. вчителів-україністів Саскачевану. Прихильниця багатокультурності в канад. освіті, була учасницею та очолювала різні організації, зокрема протягом 4-х р. керувала Канад. радою багатокультур. та між­культур. освіти. 1982–86 брала участь у Про­грамі обміну Саскачеван. університету з Чернів. університетом. Після виходу на пенсію (1996) М. із се­строю Ромою Франко заснували в Торонто видавництво «Language Lanterns» («Мовні світильники») для пере­кла­да­н­ня творів укр. літ-ри англ. мовою. Пере­кладала пере­важно Рома Франко, а М. редагувала пере­клади, писала перед­мови та налагоджувала видавн. справу. 1998–2000 ви­йшла друком серія «Жіночі голоси в українській літературі» (6 т. пере­кладів творів 8-ми укр. письмен­ниць, опубл. 1884–1920, зокрема проза Олени Пчілки, Н. Кобринської, О. Кобилянської, Грицька Григоренка, Лесі Українки); 2001 — том малої прози А. Дімарова; 2002 — зб. пере­кладів творів, присвяч. голодомору 1932–33 (проза А. Дімарова, Є. Гуцала, О. Звичайної); 2004 — проза Панаса Мирного, В. Вин­ниченка, Г. Хоткевича, окремі оповіда­н­ня І. Франка («На вершку», «Із записок недужого»); 2006 — 4 т. пере­кладів прози І. Франка до 150-річчя від дня народж.: т. 1 уміщує повісті «Для домашнього огнища» та «Основи су­­спільності», т. 2–4 — трилогію «З бурливих літ» (1-й т. трилогії — твори «Гриць і панич», «Різуни», «Герой поневолі» й «Великий шум»; 2-й т. — повісті «Не спитавши броду» (незакін.) та «Лель і Полель»; 3-й т. — «Пере­хресні стежки»). Пере­клади від­значаються високим рівнем адекватності, вдалим від­творе­н­ням стильових своєрідностей оригіналів. Дуже корисний глосарій на­прикінці кожного тому, де пояснено низку фактів, реалій, паремій та висловів.

Завантажити статтю