Морська геологія

МОРСЬКА́ ГЕОЛО́ГІЯ — галузь геології, що ви­вчає склад, будову та геологічну історію тієї частини Землі, що вкрита водами морів і океанів. Вживають також терміни геологія моря та геол. океано­графія. М. г. стосовно ви­вче­н­ня мор. дна охоплює знач. комплекс наук про Землю: літологію, геофізику, геохімію, петро­графію, тектоніку, геоморфологію, страти­графію, палеонтологію, історичну геологію океанів (або палеоокеанологію), палеогео­графію, вче­н­ня про корисні копалини, геологію інженерну тощо. Геол. дослідж. в океані проводять із за­стосува­н­ням бурі­н­ня, драгува­н­ня, під­вод. суден і апаратів зі спец. устаткува­н­ням. Початок наук. геол. ви­вчен­ню мор. дна покладено дослідже­н­нями навколосвіт. англ. океаногр. екс­педиції на судні «Чел­ленджер» (1872–76). Результати були узагальнені в класич. моно­графії Дж. Мер­рея і А. Ренара (1891). На­прикінці 19 — на поч. 20 ст. амер. та європ. екс­педиції на суднах «Альбатрос», «Планет», «Валькірія» та ін. продовжили глибоководні геол. дослідж. океану. Було складено карту рельєфу дна 3-х океанів, ви­значено типи дон­них від­кладів та отримано уявле­н­ня про їхнє пошире­н­ня, роз­роблено методику збору зразків, роз­почато впровадже­н­ня ехолот. проміру, зʼявилися перші наук. зведе­н­ня. В Рос. імперії мор. дослідж. започаткувала екс­педиція на канонер. човні «Чорноморець» (1896), а першим мор. геологом вважають її учасника М. Андрусова. 1897 він висловив ідею створе­н­ня плавучого ін­ституту на спеціалізов. наук. судні, що була реалізована вже в рад. часи побудовою великих за роз­мірами та насичених різно­профіл. лабораторіями кораблів науки. На від­міну від рад. учених, амер. дослідники використовували менш значні за тон­нажем судна з хорошим вузько­профіл. обладна­н­ням. 1920-і рр. від­значаються нім. атлантич. екс­педицією на судні «Метеор» (1925–27) та рад. дослідже­н­нями пн. морів на першому наук. судні «Персей», що спочатку очолював Я. Самойлов. Під керівництвом М. Кленової у 1930-х рр. у Держ. океаногр. ін­ституті складено перші карти дон­них осадків Білого, Баренцевого, Карського та Ка­спій. морів; важливі мор. роботи виконували у Геол. ін­ституті АН СРСР (обидва — Москва), де 1938 опубл. першу велику моно­графію з геології Чорного моря А. Архангельського і М. Страхова.

Першою узагальнюючою працею, де сформульовано предмет і зав­да­н­ня М. г. як науки, стала книга М. Кленової «Геология моря» (1948). Роком пізніше видав однойм. книгу амер. мор. геолог Ф. Шепард. Бурхливий роз­виток М. г. почався від серед. 1950-х рр., коли зʼявилися нові типи суден, нові тех. засоби та методи глибоковод. геол., геофіз. і геоморфол. досліджень в океанах; було по­ставлено зав­да­н­ня освоє­н­ня мінерал. ресурсів мор. дна. Важливу роль зі­грав роз­виток між­нар. наук. спів­праці з ви­вче­н­ня океанів. Знач. внесок у роз­виток М. г. зробили рад. учені П. Без­руков, О. Зенкович, О. Лисицин, Ю. Не­прочнов, І. Грамберг, М. Глумов, амер. — Б. Гейзен, Р. Менард та ін. У СРСР геол. дослідж. усіх океанів здійснювали на н.-д. суднах «Витязь», «Академік Курчатов», «Книпович», «Дмитро Менделєєв» та ін. Укр. мор. геологи проводили екс­педиції на н.-д. суднах АН УРСР «Михайло Ломоносов» (рейси до тропіч. Атлантики від 1962, учасники Б. Зернецький, Є. Шнюков, В. Семененко, О. Митропольський, В. Геворкян та ін.), «Академік Вернадський» (геол.-геофіз. рейси в Індій. океан 1978–79 та Атлантич. океан 1983–84, учасники Є. Шнюков, В. Старостенко, П. Гожик, Р. Бєлєвцев, Д. Макаренко та ін.), «Професор Колесников» (атлантичні рейси 1980-х рр.); на судні Чорномор. гідро­графії «Гідролог» (рейс у Червоне море 1981, учасники І. Щербаков, П. Гожик); на судні Одес. університету «Антарес» (І. Зелінський та ін.). Результати цих дослідж. опубл. у кількох моно­графіях, присвяч. геології та металогенії великих ділянок вказаних океанів; зокрема були ви­значені поля залізомарганц. конкрецій, ви­вчено донні від­клади та магматичні породи океаніч. хребтів. Новим етапом роз­витку світ. М. г. стала про­грама глибоковод. бурі­н­ня «Deep Sea Drilling Project» обʼ­єд­на­н­ня океаногр. ін­ститутів JOIDES, що виконувалася 1968–83 зі спеціально сконстру­йованого бурового судна «Ґломар Чел­ленджер», а від 1985 — судна «JOIDES Resolution». Бурі­н­ня виконували на глиб. до 6 км. 1500 пробурених свердловин не тільки істотно уточнили будову осад. шару океаніч. земної кори, а й під­твердили багато положень теорії тектоніки літо­сфер. плит, зафіксувавши рух континентів убік від осей середин­но-океаніч. хребтів. В Україні у 1980–90-х рр. мор. геол. роботи були зосереджені на ви­вчен­ні Азово-Чорномор. регіону, пере­важно шельфів. Зі­брані матеріали викладено в серії моно­графій «Геологія шельфу УРСР». На той час укр. шельф був ви­вчений краще, ніж будь-де. Після від­новле­н­ня незалежності в Україні одночасно з ви­вче­н­ням шельфу продовжували дослідж. континентал. схилу та глибоковод. частини Чорного моря на суднах «Іхтіандр», «Київ», «Професор Водяницький», «Володимир Паршин». Більшість робіт виконували під керівництвом Є. Шнюкова. Особливу увагу приділяли корис. копалинам шельфу, зокрема нафтогазоносності (знач. внесок зробили фахівці під­приємства «Причорноморгеологія»), газогідратам метану та їхньому поширен­ню, родовищам буд. пісків на терасах, са­пропелям, цирконовим та ільменіт-рутиловим роз­сипам, джерелам пріс. води (субмарин. стік) тощо. До 2013 у глибоковод. зоні Чорного моря ви­вчено грязьові вулкани, виявлено без­ліч газових факелів у пн. борті глибоковод. западини, від­крито та досліджено на континентал. схилі великий магматич. під­вод. масив. Академ. установи активно проводили мор. гравіметр., геотерм. і магнітометр. вимірюва­н­ня (Ін­ститут геофізики НАНУ), седиментол., літол., стратигр., екол. й інж.-геол. дослідж. (Ін­ститут геол. наук НАНУ), ви­вче­н­ня осад. рудо­утворе­н­ня (Від­діл. мор. геології НАНУ), геохімії та петрології корін. порід дна (Ін­ститут геохімії, мінералогії та рудо­утворе­н­ня НАНУ; усі — Київ). Серед провід. наук. центрів М. г. — Ін­ститут океано­графії Скріп­пса у Каліфорнії, Океаногр. ін­ститут Вудс-Гол, Геол. обсерваторія Ламонт-Доґерті (усі — США), Нац. океаногр. центр у Саутгемптоні (Велика Британія), Кільський університет (Німеч­чина), Ін­ститут океанології РАН. Між­нар. періодичне вид. з М. г. — ж. «Ma­rine Geology», що виходить від 1964 у Амстердамі.

Завантажити статтю