Морські відклади | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Морські відклади


Морські відклади

МОРСЬКІ́ ВІ́ДКЛАДИ – морські (донні) осади сучасних і стародавніх морів та океанів. Формування М. в. почалося з появою на Землі перших водних басейнів (бл. 4 млрд р. тому) і відбувалося протягом усієї геол. історії. М. в. складаються з осад. матеріалу різного походження: териген. (утворюється внаслідок руйнування гірських порід суші), біоген. (продукується мор. організмами), вулканоген. (викидається підвод. і назем. вулканами) та хемогенного (випадає з мор. води хім. або біохім. шляхом). М. в. класифікують за різними ознаками залежно від завдань досліджень. За глиб. басейну М. в. поділяють на мілководні – літоральні або прибережні (обмежені глибинами в декілька метрів), неритові (до 200 м) та глибоководні – батіальні (до 3 тис. м), абісальні (від 3 до 6 тис. м) і гіпабісальні (понад 6 тис. м). Існують винятки, напр., у Чорному морі абісал. зона починається з глиб. 2 тис. м. Часто застосовують комплексну класифікацію П. Безрукова, О. Лисицина, що враховує речовинно-генет. і гранулометрич. склад М. в. Її автори виділяють осн. генет. групи М. в.: теригенні, органогенні, вулканогенні, хемогенні; за гол. складовими речовин. складу (на основі кількіс. аналізів) розрізняють уламкові (силікатні), глинисті, пірокластичні, кременеві, карбонатні, залізисті, глауконітові, марганцевисті, фосфатні та збагачені органіч. речовиною типи М. в. За гранулометрич. складом (за розміром переважаючої фракції) поділяють на грубоуламкові (брили, валуни, галька, гравій), піщані (великі, середні, дрібні), алевритові (великі, дрібні) і пелітові М. в. Залежно від тектоніч. режиму, клімату, рельєфу, глибини, біопродуктивності, фіз.-хім. і динаміч. параметрів та ін. чинників у межах окремих мор. басейнів існують одночасно різноманітні умови, що обумовлюють утворення різних мор. фацій. Мілководні M. в. представлені різноманіт. фаціями берег. зони, ізольованих відмілин, епіконтинентал. морів, континентал. і острів. шельфів. Це переважно теригенні уламкові або органогенні карбонатні осади. У зонах сучас. прибереж. апвелінгів утворюються збагачені органіч. речовиною діатомові мули та фосфорити. До мілковод. M. в. приурочені залізні та марганцеві руди, розсипи важких мінералів (монациту, циркону, рутилу, каситериту, ільменіту, золота, алмазів та ін.), родовища природ. буд. матеріалів (піску, гравію, вапняків, глин), нерідко бувають нафтогазоматеринськими і нафтогазоносними. Осн. маса глибоковод. М. в. формується біля підніжжя континентал. схилів і в глибоковод. конусах виносу, де осадконакопичення має лавин. характер, а потужності териген. M. в. (турбідитів, гравітитів) місцями перевищують 10–15 км. Такі товщі можуть бути нафтогазоматеринськими. При віддаленні від джерел постачання териген. матеріалу потужності та швидкості накопичення осадів скорочуються, збільшується роль біоген. матеріалу, формуються кременисто-глинисті, карбонатні відклади та мергелі. M. в. центр. частин океанів представлені карбонат. та кременистими осадами, червоною глибоковод. океаніч. глиною. До глибоковод. M. в. приурочені поклади залізо-марганцевих конкрецій, в зонах серединно-океаніч. хребтів розвинені металоносні осади. Викопні М. в. постседиментацій. процесами перетворюються в осад. гірські породи. До М. в. належать більшість вапняків, доломітів, мергелів і кременистих порід, значна частина глин і аргілітів, алевролітів, пісковиків, конгломератів, а з корис. копалин – багато заліз. і марганцевих руд, більшість фосфоритів, горючі сланці та ін. Чимало метаморфіч. гірських порід (гнейси, сланці, мармур) спочатку накопичувалися як М. в.

Літ.: Безруков П. Л., Лисицын А. П. Классификация осадков современных морских водоемов // Тр. Ин-та океанологии АН СССР. 1960. Т. 32; Мурдмаа И. О. Фации океанов. Москва, 1987; Митропольський О. Ю., Іванік О. М. Морська геологія. К., 2016.

Статтю оновлено: 2019