Морфілл Вільям-Річард | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Морфілл Вільям-Річард


Морфілл Вільям-Річард

МО́РФІЛЛ Вільям-Річард (Morfill William Richard; 17. 11. 1834, м-ко Мейдстойн, графство Кент, Велика Британія – 09. 09. 1909, м. Окс­форд, Велика Британія) – англійський славіст. Чл. Британ. (1903) та Чес. (1905) академій. Почес. д-р філософії Праз. ун-ту (1909), чл. багатьох зарубіж. славіст. орг-цій, зокрема Чес. Матиці (1870). Закін. Оксфорд. ун-т (1960). Відтоді викладав англ. літ-ру в Лондоні, згодом у Оксфорд. ун-ті був спочатку тютором, від 1889 – штат. лектором рос. мови, 1900–09 – проф. та зав. 1-ї славіст. каф. у Великій Британії; 1870, 1873, 1882 – викл. словес. літ-ри на Ільчестер. курсах при Тейлорів. ін-ті. Упродовж життя вивчав мови, літ-ри та історію слов’ян, зокрема лужиц. сербів. Багато подорожував слов’ян. країнами, був у Києві (1891, 1895) та Львові (1895). Вивчав староірланд., валій., груз. і турец. мови. Автор граматик польс. (1884), серб. (1887), рос. (1889), болгар. (1897), чес. (1899) мов та заг. історії Росії (1880; 1902) й Польщі (1893). Переклав англ. мовою апокрифи та стародавні новгород. хроніки зі старослов’ян. мови. Писав статті до літ. тижневика «The Athe­naeum». Першим впровадив українозн. матеріали до енциклопед. видань Великої Британії. Автор низки гасел у 9-му вид. «Encyclo­paedia Britannica» (1875–88), зокрема у нарисі «The Slavonic Ton­gues» («Слов’янські мови», 1887, т. 22) найповніше охарактеризував укр. мову з фонет., морфол. та синтакс. сторін. Листувався (1871–95) та зустрічався (1892) з М. Драгомановим, також серед його кореспондентів були М. Павлик та О. Коваленко, окрім них, книжки з дарчими написами надсилали М. Вороний, І. Стешенко, І. Рудченко, В. Антонович. У працях про Польщу та Росію М. чимало уваги присвятив Україні. Вперше про укр. мову і літ-ру, зокрема Т. Шевченка, писав у ст. «The Russian language and its Dialects» («Російська мова та її діалекти», 1876), де розглядав укр. мову як самост. лінгвал. систему. Необхідність наук. вивчення укр. мови вчений підкреслив у своїй габілітац. роботі «An essay on the importance of the study of the Slavonic languages» («Про важливість вивчення сло­в’янських мов», Лондон, 1893), спираючись при цьому на праці Ф. Міклошича, В. Яґича, П. Шафарика, А. Шляйхера, А. Будиловича. Укр. художнє слово, усне й писемне, охарактеризував найглибше в монографії «Slavonic Literature» («Слов’янська література», Лондон, 1883). Автор розвідок про Т. Шевченка: «The Pea­sant рoets of Russia» («Селянські поети Росії», Прага, 1876; йдеться також про М. Ломоносова й О. Кольцова), «A Cossack Poet» («Козацький поет», 1886; докладно охарактеризував творчість Кобзаря як нац. поета України). У рец. на 3-томну антологію «Вік» (К., 1900–02) досить детально зупинився на творчості Т. Шевченка і С. Руданського. Прозою переклав вірші Кобзаря «Садок вишневий коло хати…», «Ой три шляхи широкії…», «Ой одна я, одна…» (перших 8 рядків), укр. нар. пісню «Під нашою слободою роде жито з лободою…». Фонд україніки охоплює бл. 110 назв, зокрема 2-томна праця О. Кониського «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя» (1898–1901), «Кобзарь» Т. Шевченка за ред. М. Гербеля (3-є вид., 1876), граматики укр. мови М. Осадци (1864), М. Митрофановича (1891), С. Смаль-Стоць­кого і Т. Гартнера (1913), німецькомов. підруч. укр. мови О. Огоновського (1880), «Німецько-русь­кий словник» О. Партицького (1862), «Словницю…» Ф. Піскунова (1873), «Малорусько-німецький словар» Є. Желехівського та С. Недільського (1885–86).

Літ.: Францевъ В. А. Проф. В. Р. Мор­филлъ: Некрологъ // Рус. филол. вѣст. 1910. Т. 63; Дубицький І., Смаль-Стоць­кий Р. Шевченко в англійській мові // Шевченко Т. Повне вид. творів. Варшава; Л., 1938. Т. 15; Зорівчак Р. Україно­знавчі інтереси В. Р. Морфілла // Все­світ. 1984. № 11; Погребенник Ф. У вас шанують музи і художество // ЛУ. 1985, 8 серп.; Зленко Г. «Україніка» Уільяма-Річарда Морфілла // Зленко Г. З полону літ. К., 1989; R. Zorivchak. Great Britаin’s first Ukrainist // Ukraine. 1989. № 4; Її ж. The first Ukrainian studies scholar in the Anglophone world // Our life. 2000. № 4.

Статтю оновлено: 2019