Морфілл Вільям-Річард

МО́РФІЛЛ Вільям-Річард (Morfill William Richard; 17. 11. 1834, містечко Мейд­стойн, графство Кент, Велика Британія — 09. 09. 1909, м. Окс­форд, Велика Британія) — англійський славіст. Член Британ. (1903) та Чес. (1905) академій. Почес. д-р філософії Праз. університету (1909), чл. багатьох зарубіж. славіст. організацій, зокрема Чес. Матиці (1870). Закін. Оксфорд. університет (1960). Від­тоді викладав англ. літературу в Лондоні, згодом у Оксфорд. університеті був спочатку тютором, від 1889 — штат. лектором російської мови, 1900–09 — проф. та зав. 1-ї славіст. каф. у Великій Британії; 1870, 1873, 1882 — викладач словес. літ-ри на Ільчестер. курсах при Тейлорів. ін­ституті. Упродовж життя ви­вчав мови, літ-ри та історію словʼян, зокрема лужиц. сербів. Багато подорожував словʼян. країнами, був у Києві (1891, 1895) та Львові (1895). Ви­вчав староірланд., валій., груз. і турец. мови. Автор граматик польс. (1884), серб. (1887), рос. (1889), болгар. (1897), чес. (1899) мов та заг. історії Росії (1880; 1902) й Польщі (1893). Пере­клав англ. мовою апокрифи та стародавні новгород. хроніки зі старословʼян. мови. Писав стат­ті до літ. тижневика «The Athe­naeum». Першим впровадив українозн. матеріали до енциклопед. ви­дань Великої Британії. Автор низки гасел у 9-му вид. «Encyclo­paedia Britannica» (1875–88), зокрема у нарисі «The Slavonic Ton­gues» («Словʼянські мови», 1887, т. 22) найповніше охарактеризував укр. мову з фонет., морфол. та синтакс. сторін. Листувався (1871–95) та зу­стрічався (1892) з М. Драгомановим, також серед його кореспондентів були М. Павлик та О. Коваленко, окрім них, книжки з дарчими написами надсилали М. Вороний, І. Стешенко, І. Рудченко, В. Антонович. У працях про Польщу та Росію М. чимало уваги присвятив Україні. Вперше про укр. мову і літературу, зокрема Т. Шевченка, писав у ст. «The Russian language and its Dialects» («Російська мова та її діалекти», 1876), де роз­глядав укр. мову як самост. лінгвал. систему. Необхідність наук. ви­вче­н­ня української мови вчений під­креслив у своїй габілітац. роботі «An essay on the importance of the study of the Slavonic languages» («Про важливість ви­вче­н­ня сло­вʼянських мов», Лондон, 1893), спираючись при цьому на праці Ф. Міклошича, В. Яґича, П. Шафарика, А. Шляйхера, А. Будиловича. Укр. художнє слово, усне й писемне, охарактеризував най­глибше в моно­графії «Slavonic Literature» («Словʼянська література», Лондон, 1883). Автор роз­відок про Т. Шевченка: «The Pea­sant рoets of Russia» («Селянські поети Росії», Прага, 1876; йдеться також про М. Ломоносова й О. Кольцова), «A Cossack Poet» («Козацький поет», 1886; докладно охарактеризував творчість Кобзаря як нац. поета України). У рец. на 3-томну антологію «Вік» (К., 1900–02) досить детально зупинився на творчості Т. Шевченка і С. Ру­данського. Прозою пере­клав вірші Кобзаря «Садок вишневий коло хати…», «Ой три шляхи широкії…», «Ой одна я, одна…» (перших 8 рядків), укр. нар. пісню «Під нашою слободою роде жито з лободою…». Фонд україніки охоплює бл. 110 назв, зокрема 2-томна праця О. Кониського «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя» (1898–1901), «Кобзарь» Т. Шевченка за ред. М. Гербеля (3-є вид., 1876), граматики української мови М. Осадци (1864), М. Митрофановича (1891), С. Смаль-Стоць­кого і Т. Гартнера (1913), німецькомов. під­руч. української мови О. Огоновського (1880), «Німецько-русь­кий словник» О. Партицького (1862), «Словницю…» Ф. Піскунова (1873), «Малорусько-німецький словар» Є. Желехівського та С. Недільського (1885–86).

Завантажити статтю