Мосашвілі Іло Онисимович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мосашвілі Іло Онисимович


Мосашвілі Іло Онисимович

МОСАШВІ́ЛІ Іло Онисимович (სახელად ხალხი; 07. 01. 1896, с. Чаргалі, нині Душеті муніципалітету, Грузія – 04. 08. 1954, Тбілісі) – грузинський письменник, драматург, перекладач. Навч. у Петрогр. психоневрол. ін-ті (1914) та Харків. ун-ті (1914–17). Друкувався від 1916. Майстер громадян. лірики – 5 зб. під однак. назвою «ლექსები» («Вірші», 1939; 1940; 1945; 1950; 1954), зб. «ლექსები, პოემები» («Вірші, поеми», 1952) та ін. У повоєнні роки працював переважно в галузі драматургії: п’єси «სადგურის უფროსი» («Начальник станції», 1947) – про героїчну оборону Кавказу в роки 2-ї світ. вій­ни, «ჩაძირული ქვები» («Потоплене каміння», 1949; Сталін. премія, 1951; укр. перекл. О. Новицького – К., 1952) – про життя грузинів у Туреччині тощо. Усі зазнач. твори видані в Тбілісі. Писав також вірші й поеми для дітей, оповідання, нариси, кіносценарії. Україні присвятив вірші «ზაპოროჟიელებს» («Запорожцям»), «მარია დემჩენკოს» («Марії Демченко»), «შენ, უკრაინავ, ჭარარა დედავ» («Ти, Україно, мати сива»). Перекладав з укр., рос. та ін. літ-р. У перекл. М. опубл. окремі поезії Т. Шевченка («Перебендя», «Гамалія», «Ой чого ти почорніло» та ін.), І. Франка (цикл «Вольні сонети»), Лесі Українки («Сім струн», «Якщо прийде журба...», «Товаришці на спомин» та ін.), М. Бажана («Нічний рейс»). Низку віршів М. переклали М. Бажан, М. Пригара.

Тв.: укр. перекл. – [Вірші] // Рад. літ-ра народів СРСР. К., 1952; [Вірші] // Поезія груз. народу. Т. 2. К., 1961.

Літ.: Фефер І. Муза Шевченка // Соц. Харківщина. 1939, 9 берез.; История грузинской советской литературы. Мос­ква, 1977.

Статтю оновлено: 2019