Москаленко Михайло Никонович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Москаленко Михайло Никонович


Москаленко Михайло  Никонович

МОСКАЛЕ́НКО Михайло Никонович (12. 06. 1948, Київ – 13. 02. 2006, там само) – перекладач, літературо­знавець. Чл. НСПУ (1988). Літ. премії ім. М. Рильського, ім. М. Лукаша (обидві – 1996), ім. Г. Сковороди (2002, 2006), ім. В. Стуса (2003). Закін. Київ. ун-т (1971). Працював ред. ж. «Всесвіт» (1971–78, 1996–2006), «Вісника сільськогосподарської науки» (1979–80), вид-ва «Дніпро» (1985–2000). Перекладав з багатьох мов. Серед перекл. М. з франц. мови – зб. «Поезії» П. Елюара (1975) та «Поетичні твори» С.-Ж. Перса (2000), окремі поезії А. д’Обіньє, Т. Віо, Ш. Бодлера, Б. Сандрара, А. Рембо, С. Малларме, П. Клоделя, Т. Емманюеля, Е. Ґієвіка, Ж. Брієра, Л.-С. Сенґора, Р. Депестра; іспан. – Л. де Веґи, Л. де Ґонґори, Ф. де Кеведо, П. Неруди, Ґ. Містраль; польс. – С. Кльоновича, Л. Стаффа, Ц. Норвіда, Ю. Тувіма, К. Бачинського; англ. – Т.-С. Еліота, Д. Томаса, Ш. Гіні; нім. – Р.-М. Рільке; італ. – Данте Аліґ’єрі, Мікеланджело, Дж. Маріно; рос. – О. Блока, А. Ахматової. У перекл. М. вийшла зб. оповідань «Чорна лялька» кубин. письменника Х. Марті (1987). М. – упорядник і перекладач зб. статей та віршів «Думки про мистецтво» (1975) і драм «Криваве весілля» (1989) Ф. Ґарсія Лорки, кн. та антологій «Прислів’я та приказки Куби» (1977), «Мистецтво і народ» В. Гюґо (1985), «Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі» (1988), «На ріках Вавилонських. З найдавнішої літератури Шумеру, Вавилону, Палестини» (1991, спів­авт.). Був ініціатором числен. видавн. проек­тів кінця 1980-х – поч. 90-х рр., частину з яких не реалізовано на остан. стадії через видавн. кризу поч. 1990-х рр., зокрема мас­штаб. серії «Майстри українського перекладу» вид-ва «Дніпро» (вийшло 3 т., присвяч. творчості М. Лукаша, Г. Кочура, В. Мисика, 4-й т. – про твор. доробок «неокласиків», підготовлений М. до друку, але не опубл.). Упорядкував збірники поет. перекладац. спадщини М. Лукаша «Від Боккаччо до Аполлінера» та В. Мисика «Захід і Схід» (обидва – 1990), покажчик «Труд і дні. (Матеріали до бібліографії Г. Кочура)» (1996), а також кн. «Українські замовляння» (1993), «Тися­чоліття. Поетичний переклад України-Русі ХІ–ХХ ст.» (1995). Усі зазнач. книги опубл. у Києві. Відредагував чимало вид. творів зарубіж. (Лукрецій, Овідій, Федр, Сенека, Боецій, Спіноза, Ван Вей, Л. де Камоенс, М. де Сервантес, Дж. Байрон, Ш. Бодлер, А. Камю, В. Вітмен та О. Мандельштам – два останні вид. так само не побачили світ через видавн. кризу) та укр. (Леся Українка, М. Вороний, М. Рильський, М. Драй-Хмара, Юрій Клен, Л. Гребінка, Б.-І. Антонич, Є. Гуцало, С. Павличко та ін.) письменників. Автор праць з історії й теорії перекладу (зокрема «Нариси з історії українського перекладу» // «Всесвіт», 2006–09, № 1–6), низки передмов та післямов, статей у періодиці про творчість Леся Курбаса, М. Зерова, Г. Кочура, М. Лукаша, І. Світличного, В. Кордуна, М. Григоріва та ін.

Літ.: Микитенко О. Пам’яті друга // Всесвіт. 2006. № 3–4; Стріха М. «Чистому серцем» (Михайло Москаленко в моєму життя й моєму архіві) // Сучасність. 2006. № 5–6; Бець Н. О. Михайло Москаленко в історії українського перекладу французької поезії // Studia Linguistica. 2009. Вип. 3; Михайло Москаленко. Статті. Публіцистика. Спогади про Михайла Москаленка. К., 2011.

Статтю оновлено: 2019